61. Загальна характеристика вигуків як своєрідних незмінних слів. Первинні і вторинні вигуки. Групи вигуків за значенням. Звуконаслідувальні слова. Слова-речення.

Вигук - частина мови, яка виражає емоції, волевиявлення таелементи думки - Такого розуміння дотримується і В. Виноградов: «Ви­ражаючи емоції, настрої, вольові спонукання, вигуки не означають і не називають їх. Не володіючи номінативною

функцією, вигуки мають усвідомлений колективом смис­

ловий зміст».

Властивість вигуків виражати різноманітні значення зумовлюється контекстом, ситуацією мовлення, інтонаці­єю, жестами та мімікою. і

Отже, семантично вигуки зближаються з усіма іншими частинами мови: вони мають елементденотативного значення і здатні розвивати багатозначність як і іменники, прикметники, дієслова. Але вигукам притаманна й семан­тична специфіка (емоції і волевиявлення як провідний компонент категоріального значення; широка амплітуда багатозначності, нерідко діаметрально протилежної), яка надає їм статус окремої частини мови. За семантикою вигуки української мови поділяються на емоційні, спонукальні, апелятивні (лат. арреНайо — звертання, пор. апеляція, апелятивний, апелювати), етикетні.

Е м о ц і й н і в и г у к и . Це вигуки, які виражають по чуття, переживання, фізичний іпсихічний стан людини. До емоційних на

лежать такі вигуки: а!, е!, і!, о!, у !

С п о н у к а л ь н і в и г у к и (наказово-спонукальні, ім­перативні, вигуки волевиявлення). Так називають вигуки, які виражають спонукання, наказ, розпорядження, за-,клик, заохочення до дії та інші форми волевиявлення мов­

ця. До них належать вигуки: гей !, но!, прр!, гиля !, киш !,вйо!, геть !, годі!, цить !, марш !, гайда.

А п е л я т и в н і в и г у к и . Це вигуки, які виражають звертання мовця до співрозмовника, ш,об привернути його увагу. До них належать: ей!, гов!, агов!, алло !, ау!, гей !, агей! та ін. До апелятивних відносять вигуки, якими людина кличе до себе птахів, тва­рин: гулі-гулі-гулі !, гуль-гуль-гуль! , уть-уть-уть !, ціп-ціп-ціп!,киць-киць-киць!, цю-цю-цю!, паць-паць-паць! та ін.

Е т и к е т н і в и г у к и . Вони виражають привітання, подяку, прохання, побажання, прощання, пробачення, бо­жіння. До них належать такі слова: прив іт !, здрастуйте щас­

ливо !, до побачення! , на добраніч!, дякую! , смачного ! , спа­сибі!, вибачте !, пробачте !, їй-богу ! та ін. Отже, семантичні групи вигуків свідчать про наявність у них лексичного значення.

П е р в и н н і в и г у к и До них належать такі вигуки, які в сучасній мові не мають зв’язку з тими частинами мо­ви, від яких утворилися. Це такі вигуки: а/, ага !, ой!, ай !, ах ! , ба!, гей !, єй!, е!,

Н е п е р в и н н і в и г у к и . Це такі вигуки, які співвідно­сяться з іншими частинами мови, від яких вони утворилися. Серед непервинних виокремлюють такі групи: ,

— відіменникові вигуки; господи !, боже !, чорт !, непе !,мамо !

— віддієслівні вигуки: диви ! , давай !, гляди ! , бувай !, да­руй ! , ст ри вай ! , р ят у й ! , прощай !, вибач !, бач ! і ін.;

— займенникові вигуки: отаке !, отакої!, воно !, це!, натобі!, оце!;

— прислівникові вигуки; так !, як !;

— вигукові стійкі словосполуки фразеологічного і нефразеологічного типу: бож е м ій !, слава богу ! , чорта здва ! , ой нене !, о горе!, о боже !, ой м ам оч к о ! , їй-богу ! , бійсябога/і под. Отже, похідні вигуки відрізняються від первинних тим, що співвідносяться з частинами мови, від яких ут­ворилися. Звуконаслідувальники є результатом імітації людиною:

— пташиних криків, звукових сигналів: ку-ку ! , тьох-т ьох ! , цв ір інь-цв ір інь !, кра-кра!к у д-к у да х ! , ку-ку-р і-ку ! ,

га-га-га ! \ , \— криків і звукових сигналів домашніх тварин та зві­

рів: м у ! , гав-гав ! , няв-няв !, хрю-хрю !, ме !, бе!;

— звуків, що виникають при падінні живих! неживих предметів: бух !, трах ! , ст ук ! , геп ! , бабах !, трісь!, хрусь !;

— звуків дії різноманітних механізмів: т ік-так ! (го­динника), т ра-т а-т а-т а ! (кулемета), тр-р-р-р! (трактора), у-у-у ! (потяга), д зин ь ! (дзвінка) тощо; - -

— дії фізіологічних процесів: кахи !, чхи !, ха-ха ! , х і-х і ! ,т ьху ! , апчхи ! ;

— шумів різноманітних природ.