31. Категорія способу дієслів. Дійсний, умовний, наказовий, спонукальний і бажальний способи: граматичні засоби вираження, творення форм ( з історичним коментарем).

Категорія способу дієслів — це граматична категорія, що виражає відношення дії до дійсності, має значення реальних та ірреальних дій Розрізняють такі способи дієслів: дійсний, умовний, наказовий, спонукальний, бажальний.

Дійсний спосіб виражає реальну дію, що перебігає в часі. Грам. засоби вираження: система закінчень у теп., мин, майб. часах; чергування (косити – я кошу); зміна наголосу; усічення.

Дієслова в наказовому способі означають необхідність виконання дії; означають ірреальну дію.

Наприклад: Ти шапку скинь і низько поклонись!

Синтетична форма: прочитай! Аналітична форма: нехай прочитає.

Наказовий спосіб має лише синтетичні форми другої особи однини та першої і другої осіб множини з такими закінченнями:

2 ос. однини и = 0 (нульове закінчення);

1ос. множини -ім(о), -мо;

2ос. множини -іть, -те.

Форми першої особи однини та третьої особи однини та множини утворюються описово — поєднанням дієслів теперішнього або майбутнього часу із частками хай, нехай: хай побачу, нехай знають,

Граматичні засоби вираження: система закінчень наказового способу, система закінчень теп. і майб. часу, допоміжні частки хай,нехай, чергування, усічення, зміна наголосу.

Дієслово їсти має форми: їж, їжмо, їжте. Деякі дієслова за своєю семантикою не можуть мати значення наказового способу стосовно 2-ї особи, наприклад: бачити, чути, гнити.

Дієслова спонукального способу називають дію, яку необхідно виконати і яку мовець просить виконати. На відміну від наказ. способу прохання утворюється делікатно: а чи не могли б Ви принести мені чашечку узвару?

Граматичні засоби вираження: частки а чи не б + дієслово у формі минулого часу; будь ласка, прошу, а чи не була б ваша ласка…

Бажальний спосіб виражає ввічливе і ненав»язливе бажання; має зв»язок із Кл.в. Морфонологічні засоби:

Частки – бо,-но, ж, таки+ дієслово у формі минулого часу

Скажи ж мені, Ірино…

Може бути форма минулого часу+ частки би,б

Умовний спосіб виражає дію не реальну, а тільки бажану або можливу за

певних умов. Наприклад: Полетіла б я до тебе, Та крилець не маю (Нар. творчість).

Дієслова в умовному способі часу не виражають. Форми умовного способу аналітичні. Вони творяться за допомогою частки би (б), що додається до форм минулого часу дійсного способу.

Частка би (б) може входити до складу умовного сполучника аби, якби або сполучника мети щоб, наприклад: Якби от проміння золоті у струни чарами обернути, я з них зробила б арфу золоту (Леся Українка).

Історичний коментар. Форми умовного способу творилися за допомогою активного не членного дієприкметника минулого часу на-л, ла, ло і особових форм аориста від допоміжного дієслова бути. Вже у 13 ст. починається неузгодженість форм аориста з дієприкметником . Залишається лише «Би»(?_)- сучасна частка «б». Решта форм занепали. Отож,частка би (б) походить від давньої форми 2-ї і 3-ї особи однини аориста дієслова бути.