26. Категорія числа іменників. Дві числові форми в сучасній українській літературній мові. Іменники, які творять корелятивні числові форми. Однинні іменники. Множинні іменники.

Категорія числа іменників – лексико-граматична категорія, яка допомагає реалізувати кількісні виміри предметів. В українській мові категорія числа виявляється у трьох значеннях: однини, двоїни та множини. З XIII ст. граматичне значення двоїни почало втрачатися і замінилося множиною, двоїна залишилася у говорах. У літературній мові категорія числа виражається лише у двох граматичних значеннях – однини та множини.

Іменники умовно поділяють на три групи:

- іменники, які творять числову корелятивну пару (наприклад, книга – книги, село – села, будинок – будинки);

- іменники, які мають тільки форму однини (однинні, singularia tantum) – значно менша група; до неї належать такі групи іменників: матеріально-речовинні іменники (золото, глина, вапно, хліб, сметана, папір), абстрактні іменники (пильність, щирість, глибина, повага, журба, кохання, піднесення), збірні іменники (селянство, студентство, молодь, листя), деякі власні назви (Прут, Запоріжжя);

- іменники, які вживаються лише у формі множини (множинні, pluralia tantum). До pluralia tantum належать такі групи слів: деякі матеріально-речовинні іменники (висівки, дріжджі, дрова, вершки), деякі абстрактні іменники на позначення дій і процесів (дебати, пустощі), деякі абстрактні іменники на позначення обрядів, звичаїв (хрестини), деякі абстрактні іменники на позначення проміжків часу (канікули), деякі абстрактні іменники на позначення почуттів (радощі, заздрощі), деякі іменники на позначення предметів, що складаються з кількох частин (вила, граблі, двері, ворота, сани), деякі власні назви (Суми, Карпати).

27. Майбутній час дієслів. Детерміноване та недерміноване значення форм дієслів майбутнього часу. Майбутній час доконаного та недоконаного виду:аналітична та синтетична форми їх творення, історичний коментар.

Майбутній час доконаного виду означає дію, яка буде здійснена в момент мовлення (рідко) або після нього. Від теперішнього часу майбутній доконаний формально відрізняється тільки видовою ознакою: кажу- скажу, іду-піду. Форми майбутнього доконаного виду при їх прямому вживанні мають детерміноване і недетерміноване значення.

Детерміноване значення дістають дієслова у формі майбутнього часу, якщо вони поєднуються з прислівниками тепер, зараз, нині і под. Означають дію, що відбудеться відразу після моменту мовлення.

Недетерміноване часове значення мають форми майбутнього доконаного часу, які уточнюються або можуть бути уточнені прислівниками або прислівниковими сполученнями типу: завжди, вічно, весь час.

При відносному вживанні також існує детерміноване і недетерміноване часове значення.

Поєднуючись з формами дієслів минулого і теперішнього історичного часу, дієслова у форму майбутнього доконаного часу виражають дії, що відбулися до моменту мовлення: «Не журить Катерина – Вмиється водою, Возьме відра, Опівночі піде за водою».

Недетерміноване часове значення виражається за допомогою уточнення прислівниками типу якось, коли-не-коли.

Майбутній час доконаного виду означає дії, яку будуть здійснені після моменту мовлення. Існує дві його форми: аналітична і синтетична. Аналітична форма складається з дієслова бути і дієслова недоконаного виду в інфінітиві. Утворилася за допомогою інфінітива і дієслова имѢти. Синтетична форма – це така форма, коли лексичне і граматичне значення слова передаються одним словом. Утворюється внаслідок приєднання до інфінітива недоконаного виду суфіксів майбутнього часу: му – меш – ме – мемо – мете – муть.

Дієслова, які виступають у формі майбутнього недоконаного часу, вживаються у прямому і відносному значеннях, передаючи ТІЛЬКИ детерміноване значення. Розрізняють також майбутньо-минулий і майбутньо-теперішній час. «Через 10 років Шевченко повернеться із заслання» - майбутньо-минулий.