- •1.Історіографія та джерела курсу.
- •2.Питання національних збройних сил у програмах найвпливовіших політичних партій Центральної Ради.
- •3.М. Міхновський та його погляди в галузі військового будівництва.
- •4.Українізація російської імперської армії весною-літом 1917 р. І ставлення до неї українських політичних партій та організацій.
- •5.Перший та Другий всеукраїнські військові зїзди.
- •6.С.Петлюра та його погляди на питання військового будівництва в Україні в період цр.
- •7.Проголошення унр та її взаємини з більшовицьким Раднаркомом.
- •8.Діяльність уряду унр по організації захисту суверенітету України в період першої українсько-більшовицької війни.
- •9.Брестський мирний договір унр з країнами Четвертного союзу, його військово-поліичні наслідки.
- •11.Причини падіння цр: історичне значення та уроки.
- •12.П. Скоропацький: політик, державний та військовий діяч.
- •13.Діяльність уряду п. Скоропацького по створенню національних збройних сил.
- •14.Українсько-російські взаємини в період гетьманства п. Скоропацького.
- •16.Антигетьманське повстання і повалення режиму п. Скоропацького.
- •17.Міжнародне становище унр на початку 1919 р. Проблема зовнішньополітичної орієнтації.
- •18.Друга укр.-більш. Війна: від спроб порозуміння до збройного конфлікту.
- •19.Оборонні бої Армії унр у першій половині 1919 р.
- •20. Підготовка і проведення Листопадового 1918 р. Повстання у Львові.
- •21.Боротьба уряду зунр проти агресії Польщі.
- •22.«Злука» унр і зунр і її вплив на обороноздатність України.
- •23.Поразка військ унр восени 1919., її причини та наслідки.
- •24.Варшавський договір 1920р. Та його роль у боротьбі за відновлення унр.
- •25.Українсько-польсько-радянська війна 1920р.
- •26.Діяльність уряду унр в еміграції 1919-1920 рр., Листопадовий Рейд ю. Тютюнника.
- •27.Причини поразки унр періоду Директорії: історичний досвід та уроки.
- •28.Український офіцерський корпус в період національної революції 1917-1921 рр.
- •29.С. Петлюра про проблеми збройного захисту суверенітету України(за статтею «Табор»)
2.Питання національних збройних сил у програмах найвпливовіших політичних партій Центральної Ради.
до складу УЦР входили представники 19 пол.партій(17 з них вважали себе соціалістичними) ...найчисельнішими і найвпливовішими були тільки три:УПСР,УСДРП,УПСФ,(сказати хто очолював,гол. членів можна). Укр.есери(УПСР),завдяки своєму впливу на селянсво мали найчисельніше представництво в ЦР,проте в персональному доборі кадрів поступалися УСДРП. Ці 3 партії поділяли погляди більшості укр.партій і політ діячів-виступили проти постійної армії,за її скасування,за створення народної міліції,яка мала замінити армію. Справи війни мав вирішувати референдум(програма упрс), а міжнар.конфлікти-третейський суд.Що стосується того, чому ж вони були проти постійної армії: 1)постійна армія як інститут не гармонує з принципами демократії;2)після краху царизму в Рос.немає ворожих Україні сил; 3)ЦР вважала,що всі рос.партії і політ.діячі підтримають українців у їх прагненні автономії,у їхній революції.
3.М. Міхновський та його погляди в галузі військового будівництва.
Мико́ла Іва́нович Міхно́вський— український політичний та громадський діяч, правник, публіцист, основоположник, ідеолог і лідер самостійницької течії українського руху кінця XIX — початку ХХ ст., автор славнозвісної брошури «Самостійна Україна», один з організаторів українського війська, борець за незалежність. Співзасновник першої політичної партії у Наддніпрянській Україні — Революційної Української Партії (РУП). Лідер Української Народної Партії,співорганізатор Української Демократично-Хліборобської Партії, член Братства самостійників. Ідеолог державної самостійності України.
Розбудова українського війська
З ініціативи Миколи Міхновського у Києві у березні 1917 року відбулись три військових віча, останнє з яких ще 11 березня ухвалило рішення про формування Першого українського охочекомонного полку імені гетьмана Богдана Хмельницького.
Українське вояцтво з ентузіазмом відгукнулося на ідеї Міхновського: воно виявило готовність зі зброєю в руках здобути незалежність Україні — автономістів серед них майже не було.
16 березня 1917 року було створено товариство «Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка» на чолі з Миколою Міхновським. Того самого дня військова нарада Київського гарнізону після доповіді Міхновського обрала Український військовий організаційний комітет і ухвалила негайно приступити до організації власної національної армії. Своїм завданням комітет проголосив українізацію російської армії, тобто формування у її складі українських частин; створення у частинах армії українських громадських організацій; негайну організацію першого українського полку. Про це Микола Міхновський казав у своїй емоційній промові під час української маніфестації 19 березня у Києві.
Про діяльність Українського військового організаційного комітету Микола Міхновський доповідав на Українському Національному конгресі (6 — 8 квітня 1917 року). На той час комітет вів перемовини з командуванням російської армії про формування двох українських бригад. Конгрес обрав його членом Центральної Ради від Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка. На І-му Всеукраїнському військовому з'їзді (5 — 8 травня 1917) Микола Міхновський увійшов до складу Українського генерального військового комітету (УГВК) — вищої військової установи в Україні.