58.Політична соціалізація. Політична позиція особи. Причини політичної пасивності й аполітичності громадян.

Засвоєння людиною політичної культури, політичних ролей відбувається в процесі соціалізації. Це складний, безперервний процес, який здійснюється протягом всього життя людини, сутність політичної соціалізації полягає у формуванні якостей, цінностей, необхідних для адаптації до даної політичної системи і виконання певних політичних ролей.

Політична культура індивіда знаходить вираження у ступені його утягнутості в політичне життя. Політична активність у різних людей варіюється. Так, виділяють три можливих рівні участі в політиці:

• Професійне заняття політикою;

• Участь у політиці «за сумісництвом»:

Участь у політиці «за випадком».

Професійний рівень заняття політикою демонструють політичні лідери, а також люди, які в професійному плані обслуговують політичних лідерів: партійні функціонери, державні чиновники, політтехнологи, журналісти.

Другий рівень участі у політичному житті виражений активістами партій і суспільних рухів, які, хоча і займаються політикою, беручи участь у мітингах, виступаючи в ролі агітаторів, спостерігачів на виборах і т. ін., все ж мають сферу професійних інтересів, що лежить поза політикою.

Третій рівень об’єднує більшу частину громадян, чия політична, активність проявляється в участі у виборах, в акціях протесту або підтримки.

Поняття «політична участь» використовується для позначення різноманітних форм непрофесійної політичної діяльності.

Політичній участі протистоїть така форма поведінки, як політична імобільність — пасивність, повна відстороненість від політичного життя.

Форми політичної участі відрізняються ступенем усвідомленості, масштабністю, легальністю та іншими параметрами.

За критерієм легальності прийнято виділяти конвенційні та неконвенційні форми політичної участі.

Конвенційна участь — поведінка, яка використовує законні або ті, що відповідають загальноприйнятим нормам форми вираження інтересів і впливу на владу. Основною формою конвенційної поведінки є участь у виборах.

Неконвенційна участь — незаконна або така, що суперечить загальноприйнятим політичним нормам поведінка. Вона проявляється у формах протесту, у непокорі державній владі. До подібних акцій громадяни вдаються у тих випадках, коли відсутні інші канали вираження їх інтересів, або традиційні форми участі виявляються неефективними, а самі люди відчувають недовіру до політичної системи.

Неконвенційна поведінка поділяється на ненасильницькі й насильницькі види. До перших можна віднести мітинги і марші протесту проти яких-небудь дій офіційної влади, пікети, сидячі страйки у громадських місцях і під вікнами урядових будівель, перекриття транспортних магістралей. Далеко не всі акції протесту досягають результату, більше того, вони можуть перерости у форми конфронтації з використанням насильства. Неконвенційні насильницькі форми участі охоплюють спектр дій від масових безпорядків і псування майна до тероризму