51.Соціал-демократичний рух у світі та в Україні: історія, програмні цілі, досягнення

В середовищі марксистів наприкінці XIX ст. зародилася течія, яка ревізувала вчення про диктатуру пролетаріату та колективну власність як основу суспільного життя. Стверджувалось, що до соціалізму веде не революція, а реформи; сам соціалізм трактувався як демократія, що визначає спосіб організації життя не лише у політичній, а й інших сферах суспільного буття. Така концепція соціалізму отримала назву демократичного соціалізму чи соціал-реформізму. Базовими цінностями цієї ідеології є свобода, справедливість, рівність і солідарність. Фундатором демократичного соціалізму вважається один із лідерів робітничого руху у Німеччині Едуард Бернштейн. Саме він започаткував розмежування реалістичної та утопічної традицій в соціалізмі, заперечив вчення К. Маркса про класову боротьбу та пролетарську революцію, запропонував концепцію соціального партнерства робітників і роботодавців, всебічні реформи як шлях до нового суспільного ладу. Разом з тим соціал-демократи не вважають соціалізм сформованою кінцевою метою. На їх погляд, важливо відмовитися від яких-небудь догматичних постулатів і вести дискусію задля пошуку актуальних цілей і засобів їх реалізації. Існує ряд соціал-демократичних доктрин, серед яких австромарксизм, неосоціалізм, етичний соціалізм, кооперативний соціалізм, самоуправлінський соціалізм, африканський соціалізм та ін. З 1951 р. діє Соціалістичний Інтернаціонал, який об'єднує як національні партії, так і регіональні й специфічно-соціальні міжнародні організації (див. стор. 168).

В Україні бурхливий підйом соціал-реформізму спостерігався наприкінці XIX - початку XX ст. В обох частинах України - Наддніпрянській та Наддністрянській - постали впливові політичні партії, такі як Українська соціал-демократична партія (1899), що діяла як федеративна частина соціал-демократії Австро-Угорщини, Українська соціал-демократична робітнича партія (1905), лідерами якої серед інших були В. Винниченко та С. Петлюра, Українська соціалістична радикальна партія (1926), яка функціонувала на Західній Україні та ін. Відновлення соціал-демократичних організацій в Україні розпочалося з 1990 р. Нині серед двох десятків соціал-демократичних партій найбільш впливовими є Соціалістична партія України (1991), Соціал-демократична партія України (1993), Соціал-демократична партія України (об'єднана) (1996) та Українська соціал-демократична партія (1998). Все більше ознак лівоцентристської партії набуває Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» (1999).

52.Комуністичний рух: мета, форма, перспектива.

Зліва лібералізм критикували соціалісти, які пропагували ідеал суспільного устрою, заснованого не на приватній, а суспільній власності і розподілі матеріальних і духовних благ залежно від затраченої праці. Цим вони істотно відрізнялися і від консерваторів. Соціалізм, який зародився на початку XIX століття, мав багато доктринальних розгалужень, основними з яких стали марксизм та соціал-демократизм. Марксизм зарекомендував себе як одна з найрадикальніших течій соціалізму. Він злився з комунізмом, який був тоді маловпливовою гілкою робітничого руху, взявши від нього революційні гасла, утопічні ідеї про безкласове суспільство. Для того, щоб виділитися з поміж соціалістичних гуртків та організацій, марксизм означив свою доктрину комуністичною. її основні ідеологічні і програмні положення викладені у «Маніфесті Комуністичної партії» (1848), написаному К. Марксом та Ф. Енгельсом. Ідейними джерелами комунізму стали класична німецька філософія, англійська політична економія та французький утопічний соціалізм, а базовими цінностями - суспільна власність, рівність, народовладдя, інтернаціоналізм. Комуністи розглядають рушійною силою історії класову боротьбу. На погляд К. Маркса, класова боротьба неминуче веде до диктатури пролетаріату, яка прагне розбудувати безкласове суспільство. Творцем нового суспільного ладу розглядався пролетаріат який нібито є єдиним прогресивним класом. Організованій силі капіталу слід протиставити організованих комуністичною партією пролетарів у всьому світі. Тому головним лозунгом комуністів стало гасло «Пролетарі усіх країн, єднайтеся!». Процес побудови комунізму розглядався у такій послідовності: соціалістична революція - перехідний період від капіталізму до соціалізму - соціалізм як перша фаза комунізму - повний комунізм. Комунізм сформував ряд доктрин, які мають особливі погляди на реалізацію цієї схеми: ортодоксальний марксизм, ленінізм, сталінізм, троцькізм, маоїзм, неомарксизм.

Комуністичний рух набув значного поширення після першої світової війни, коли у Росії перемогла більшовицька революція і був створений Комуністичний Інтернаціонал (1919). Після другої світової війни у 14 країнах, де владою оволоділи комуністи, здійснювався курс на побудову соціалізму. Більшовицька влада Москви, яка запанувала в Україні з 1918р., зруйнувала національні комуністичні партії (Українську комуністичну партію (бороть-бистів) (1919), Українську комуністичну партію (1920)), які боролись за державну самостійність України. Комуністична партія (більшовиків) України, як складова РКГГ(б) - ВКП(б) - КПРС, була слухняним засобом у реалізації планів Леніна - Сталіна з колективізації, індустріалізації, організації голодомору, масових репресій т. з. «ворогів народу». На її руках кров більше 10 мільйонів невинних жертв наших співвітчизників. У 1991 р. КПУ була заборонена, але у 1993 р. відновила свою діяльність під назвою Комуністична партія України. Крім цієї партії, діє ряд інших марксистських, більшовицьких формувань (Партія комуністів (більшовиків) України (1994), Прогресивна соціалістична партія України (1996), Комуністична партія робітників і селян (2000) та ін.). Ці партії вважають нинішню владу в Україні буржуазною і закликають відновити радянські порядки. Однак популярність і авторитет комуністів в Україні падає. На парламентських виборах 2006 р. КПУ набрала лише 3,66% голосів. Це пов'язано як із зменшенням чисель-ності поколінь, які виросли в умовах комуністичного режиму, так із ознайомленням українських громадян зі здобутками країн з ринковою економікою та ліберальною демократією. Занепад комунізму - загальносвітова тенденція.