35.Громадські організації у політичній системі суспільства.

Існування та функціонування суспільно-політичних об'єднань — характерна ознака будь-якого демократичного суспільства. Діяльність суспільних організацій і рухів, на відміну від державних інститутів, характеризується тим, що ці організації та рухи не мають жодних владних повноважень. Вони відрізняються і від політичних партій, бо не мають на меті оволодіти державною владою, хоча їхня діяльність за певних умов може набирати політичного характеру. Виходячи з цієї різниці, суспільні рухи й організації можна класифікувати як масові добровільні об'єднання, що виникають у результаті волевиявлення громадян на основі їхніх спільних інтересів. У демократичному суспільстві держава не втручається в їхню діяльність, хоча й регулює її згідно з чинним законодавством. Головні засади діяльності суспільних об'єднань — це добровільність, поєднання особистих і суспільних інтересів, самоврядування, рівність усіх членів, законність та гласність. Важливою проблемою політології є критерії класифікації суспільних організацій. За найбільш важливий звичайно беруть характер взаємозв'язків членів організації або вид їхньої діяльності. В основу типології суспільних організацій можна також покласти поставлені цілі: або захист громадянських, політичних, економічних та культурних прав і свобод громадян (наприклад, професійні спілки, союз підприємців, товариство спожи­вачів і т.п.), або задоволення професійних чи аматорських інтересів (союзи журналістів, письменників, художників і т.п.), або участь у добродійній діяльності (товариство милосердя, фонд миру). Різні цілі дають можливість здійснювати типологію і за видами їх діяльності. За цим показником можна виділити економічні, релігійні, науково-технічні товариства, товариства у сфері освіти й культури, спортивні й туристичні, охорони здоров'я тощо.

36.Суспільно-політичні рухи. Структура, функції, типи.

Поняття «суспільно-політичні руху» включає різні об'єднання громадян, асоціації, союзи та т.п., які входить у державні та партійні структури, а є суб'єктами політичного життя, поєднуючи по-різному функції співробітництва, опонування і критики, опозиції стосовно державних інституцій і політичною партіям. Це охоплює широкий, спектр об'єднань – від надають безпосередній вплив прийняття політичних рішень, відмінних високий рівень організованості до суто політичних, які мають чіткого організаційного ядра. Це розмаїття створює труднощі при типологизації рухів, аналізі їх ідейно-політичною позиції, соціальної бази, відносин із владою.

При характеристиці суспільно-політичних рухів треба враховувати, що вони містять:

1) організації безпосереднього, прямого впливу політичні рішення, які створюються при державних структурах (лобі, групи тиску) і полягала основна завдання яких полягає – налагодження контактів із політичними діячами і чиновниками з наступним впливом з їхньої рішення;

2) організації, котрим політична функція є стійкою, але з основний (профспілки, союзи підприємців, споживчі руху, і т.д.);

3) масові руху, мають стихійну природу. Наприклад, демократичні за своїм характером руху: антивоєнні, молодіжні, за охорони навколишнього середовища проживання і т.д.

Суспільно-політичні рухи прагнуть впливати на владу, але самі, як правило, не домагаються влади.

Існують безліч типів суспільно-політичних рухів:

- З точки зору ставлення до існуючого ладу руху бувають консервативними, реформаторськими і революційними;

- По ідеологічній основі - ліберально-демократичні, консервативні, соціалістичні;

- За національною ознакою - національно-визвольні, за самовизначення нації, культурно-національну автономію та ін;

- За демографічною ознакою - молодіжні, студентські та ін;

- За масштабами - міжнародні, регіональні, в країні, штаті, республіці;

- По методам і способам дії - легальні нелегальні, формальні, неформальні, орієнтуються на мирні або насильницькі дії.

Суспільно-політичні рухи виконують важливі функції:

- Конденсують інтереси, настрої широких різнорідних шарів населення:

- Висувають мети, розробляють способи їх досягнення;

- Створюють велику політичну силу, зосереджену на вирішенні конкретної політичної завдання;

- Керують масовими виступами, організують ненасильницькі, а іноді і насильницькі виступи.

Оскільки суспільно-політичні рухи, на відміну від партій, важко класифікувати відповідно до політичної ідеології (кон­серватизму, лібералізму, соціал-демократії, марксизму-ленінізму таін.), наприклад, Е. Гідденс запропонував таку типологію:

• трансформативні рухи, спрямовані на радикальні зміни в суспільстві;

• реформаторські рухи, пов’язані з модифікацією теперіш­ніх порядків;

• рухи порятунків, наприклад релігійні, які прагнуть спасін­ня людини від гріха і т. ін.;

• альтернативні рухи, які зосереджуються на усуненні не­гативних рис, звичок, наприклад рух за здоровий спосіб життя, проти наркоманії.

Суспільно-політичні рухи відіграють велику роль у фор­муванні партійно-політичних структур суспільства, а в пост- тоталітарних суспільствах вони взагалі їх заміняють у певні періоди розвитку. Хоча це не означає, що в умовах розвинених партійно-політичних структур рухи не мають права на життя. Навпаки, досвід існування в 70-80-ті роки XX ст. досить впли­вових екологічних, антивоєнних, жіночих та інших рухів у багатьох країнах світу свідчить про те, що за будь-яких умов, будь-якої партійної системи є соціальна ніша для рухів. Ос­танні виконують тоді функції індикаторів невдоволення гро­мадян, е компонентом системи груп тиску на центри прийнят­тя політичних рішень, інституціоналізованим каналом залу­чення громадян до політики,