16.Причини політичної роздробленості кр.

Із сер 12ст.КР вступає в період феодальної роздробленості,яка є неминучим періодом розвитку феодальної Європи

Перші її ознаки з*явилися після Ярослава Мудрого.Надалі роздробленість була закріплена Любецьким з*їздом(1097)на якому було вирішено :"хай кожен тримає вотчину свою".Верховенство належало князю,а удільні князі правили інших містах і землях,спираючись на підтримку бояр.З поч. 12ст.починається політ роздробленість.

Поза сумнівом, основною причиною розколу великої централізованої держави була відсутність у місцевих князів і бояр зацікавленості у сильній владі великого київського князя.

1). перетворення великого землеволодіння на спадкове,а господарства-на натуральне,що зменшило потребу в торгових контактах і об*єднанні земель.

натуральне господарство -це господарство,яке виробляє продукти майже винятково для внутрішнього споживання,а не на продаж,зв*язок його з ринком є нерегулярним.

2)воєнно-політичне посилення бояр та удільних князів,які ставили власні іетереси вище державні ;влада великого князя стала зайвою.

3)поява нових міст як економічно і воєнно-політичних центрів,наростання суперництва між ними і Києвом.

4) зміна торгових шляхів у зв*язку з пануванням у степу кочових племен,які перекрили шляхи до Чорного і Каспійського морів;Київ залишився поза основними торговельними шляхами Відтепер (з кінця XI ст.) вони ішли зі Сходу в Центральну Європу безпосередньо через Середземне море. Отже, Київ перестав відігравати роль міжнародного торговельного центру, суперника Константинополя.

5)різний етннічний склад руських територій,виокримлення українців,білорусів і росіян.

6)великі розміри держави та пов"язані з цим труднощі управління, відсутність чіткої системи престолоспадкування і княжі усобиці.

Таким чином, утворюються цілком самостійні князівства і землі: Великий Новгород, Володимиро-Суздальське, Київське, Галицьке, Чернігівське, Волинське та інші. Спочатку їх було 12, а згодом — сотні.

Отже, роздробленість була природним наслідком розвитку феодального ладу. Вона мала й певне прогресивне значення, оскільки супроводжувалася піднесенням економіки в окремих землях. Проте втрата державної єдності й князівські міжусобиці підірвали могутність Київської Русі.

17.Занепад к.Р.

період занепаду та феодальної роздробленості(2-a половина XII ст. - 1-a половина XIII ст. )боротьба за одноосібну владу. Спробу припинити княжі усобиці було вжито на з'їздах князів у Любечі(відміна спадковості), Витичівський (1100 р.), Золочівський (1101 р.), Долобський (1103 р.) князівські з'їзди не усунули всіх суперечностей, що ніяк не сприяло єдності Київської Русі, особливо в умовах половецької загрози і заворушень населення Києва та інших великих міст. Так, у 1113 р., під час повстання в Києві бояри й купці звернулися до переяславського князя Володимира Мономаха з проханням посісти київський стіл. Придушивши повстання, Володимир Мономах став київським князем на 12 років.Розгромивши половців і забезпечивши сприятливі зовнішні умови, Володимир Мономах багато зробив для зміцнення Київської Русі. Розвивалися сільське господарство й ремесла, пожвавилася торгівля, будувалися нові міста.Зміцнюються династичні зв'язки.По смерті Володимира у 1125 р. спадкоємцем на київському столі став його син Мстислав Володимирович, який продовжив політику батька. Проте його наступники знову почали боротися між собою за першість на Русі. Отож із другої половини XII ст. починається новий період в історії українських земель — період феодальної роздробленості та існування самостійних князівств.