60.Україна у російсько-французькій війні 1812-1814 рр.

12(24) червня 1812 р. Наполеон напав на Росію. Його армія,спрямувала свій головний удар на МосквуУ своїх планах Наполеон значне місце приділяв Україні, яку він планував перетворити в осередок антиросійського руху. Правобережжя він обіцяв повернути польському королю, Галичину та Волинь – передати австрійському імператорові, на території Лівобережжної й південної Укр. планувалося створити 2 держави, які б підпорядковувались Фр. -ці території мала ділитися на військово-адміністративні колоніальні області (наполеоніди) і стати джерелом постачання французької армії продовольством, конями, волами і навіть солдатами. Укр. дворянство, незадоволене такими планами, підтримали росій владу. З метою не допустити антиросійського повстання на Україні, Олександр І видав маніфест, в якому закликав українське населення боронити свою землю. Були сформовані козацькі полки(25 тис ос) і 75 тис ополченців. До війська вступало вільне селянське населення, селяни-кріпаки. Серед укр. населення існувало 2 погляди на цю війну. 1 – погляд автономістів, котрі сподівалися за допомогою Наполеона здобути автономію. 2– “консерваторів-малоросів”, що схилялися до Олександра І і сподівалися після перемоги над наполеонівською армією знову поставити питання про автономію. Тому український народ пожертвував на військові потреби великі суми грошей, багато продовольства, , засобів транспортування, брав активну участь у будівництві оборонних споруд. Досить добре підготували до відбиття ворожого нападу Київ. Навколо міста звели нові укріплення, багато зробили на перебудові і дальшому зміцненні Печерської фортеці. Спеціально призначеному для захоплення Києва корпусу Шварценберга наполеонівських військ так і не вдалося прорватися навіть в Україну. Бойові дії охопили лише частину Волині. Особливо прославило себе українське ополчення на території Польщі під час облоги та взяття фортеці Замостя.Самовідданий патріотизм показали навіть солдати-одинаки, які з різних причин опинялися в тилу ворога. З місцевого населення вони організовували партизанські загони, які не давали спокою завойовникам (Ф. Потапов, Є. Четвертак).8 укр. козац. полків брали участь у так званій “битві народів” восени 1813 р. під Лейпцигом. Це була ще одна нищівна поразка наполеонівської армії. Переможцям відкривався прямий шлях на Париж. У березні 1814 р. шість українських козацьких полків у складі російської армії вступили до столиці Франції. Так війну було завершено. Проте сподівання українців, що їх становище після війни покращиться, виявилися марними.За указом імператора всі козацькі полки та ополчення було розформовано. Більшість ополченців повернули до кріпацького стану, а за свою службу кожен дістав 2 рублі винагороди.Такою виявилася подяка Олександра І доблесним укр. козакам – рятівникам його імперії.

61.Початок промислового перевороту в Україні та його значення.

На поч. 19 ст формуються передумови в соціально-економічному плані для розвитку нових форм господарювання пов’язаних із промисловим виробництвом. Поява цих нових форм призводить до кризи поміщицького господарювання:1. активно розв товарно-грошових відносини, поширення капіталістичних відносин у СГ. 2.акт. руйнація і розорення селянських господарств призводить до збільшення поміщицького землеволодіння, таким чином виник вел прошарок безземельних селян, поглиблюється криза кріпосницьких відносин на селі і загострення невирішених земел питань. 3.занепад кріпосницьких мануфактур. 4.осн.групами населення у дореформений період царськ. Рос. Були поміщицькі і державні селяни. Велику групу складали козаки і селяни, яких перетворили на військових поселенців. В сер 19ст розпочався процес розшарування населення-пролетаріат, багаті та середняки. 30-40роки 19ст початок ПП-заміна ручної праці на механізовану, мануфактури на фабрику.Розвиток кам’яновугільної, металургійної галузей, прискорений розвиток машинобудівної промисловості. 1799-засн. Ливарний завод у Херсоні, згодом – Миколаївський і Херс. Суднобудівні заводи. Пожвавлення торгівлі внаслідок прмисл і сг виробництва, Укр. стала складовою частиною загальноросій. Внутрішнього ринку. Отже, укр промисловість у 2 пол. XIX ст, зокрема в останній його третині, зазнала помітних якісних змін. Перехід від мануфактурного до фабричного виробництва супроводжувався виникненням нових галузей промисловості, що посідали домінуюче становище в промисловому потенціалі Російської імперії. Однак це були, переважно, видобувні виробництва або напівфабрикатні галузі. промисловий розвиток мав широко аспектне значення для подальшої долі України, еволюції її економічної та суспільно-політичної думки. Промислове утвердження України, зокрема, завдяки приливу іноземного капіталу. Намагання російського державного апарату й надалі продовжувати безпосередню промислову експлуатацію України. Промисловий переворот у провідних галузях української промисловості створив матеріально-технічні та соціальні передумови для подальшого розвитку економіки. Наприкінці XIX ст. в Україні, незважаючи на залишки кріпосництва, розпочалась індустріалізація.