9. Сутність, класифікація управлінських рішень і технології їх прийняття.

Управлінські рішення – це форма впливу керуючої системи на керовану систему організації з метою вирішення завдання та досягнення цілей організації. Управлінські рішення є результатом управлінської діяльності. Будь-яка діяльність організації пов’язана з постійним прийняттям і реалізацією певних управлінських рішень. У широкому розумінні прийняття рішень охоплює не тільки процес прийняття, а і процес виконання і контроль. У вузькому розумінні прийняття рішення – це лише вибір з багатьох альтернатив кращого рішення. Таким чином, прийняття управлінських рішень – це процес, який починається з констатації виникнення певної проблемної ситуації і завершується вибором рішення, спрямованого на усунення цієї проблемної ситуації.

На процес прийняття рішень впливають такі фактори: 1) ступінь ризику 2) час 3) ступінь підтримки менеджера колективом 4) особисті якості менеджера 5) політика організації – низка суб’єктивних факторів, пов’язані з владою, престижем. 6) інформаційні обмеження пов’язані з об’єктивним зростанням витрат 7) наявність ефективних комунікацій в організації. 8) відповідність структури управління цілям.

Кінцевим результатом прийняття рішення – є саме управлінське рішення.

В теорії управління виділяють 3 основні моделі прийняття рішень:

1. Класична модель (спирається на поняття раціональності) тобто виходить із того, що суб’єкт повністю обізнаний про умови прийняття рішення, має чітку мету є об’єктивним під час прийняття рішень і раціональним.

2. Поведінкова модель – особа, що приймає рішення не має певної інформації, вона не схильна передбачити наслідки реалізації кожної можливої альтернативи рішення. В основі моделі лежить 2 поняття (запропонований американським науковцем ГербертомСаймоном): - поняття обмеженої раціональності (завжди знайдеться рішення краще від прийнятого); - поняття досягнення задоволеності – стан в процесі прийняття рішення, за якого страх «менеджера» прийняти невдале рішення пересилює намагання досягти оптимального рішення і він здійснює вибір, який є достатньо нормальним за даних умов.

3. Ірраціональна модель в якій рішення приймаються без дослідження альтернатив. Модель застосовується для вирішення принципово нових незвичайних рішень; в умовах дефіциту часу; коли менеджер має достатньо влади, щоб нав’язати своє рішення.

Рішення класифікують за багатьма ознаками:

4. За сферою охоплення: - загальні; - спеціальні.

5. За тривалістю дії: - перспективні; - поточні.

6. За характером розв’язуваних завдань: - організаційні запрограмовані; - незапрограмовані організаційні; - компромісні;

7. За способом обґрунтування: - інтуїтивні; - рішення, які базуються на судженнях; - раціональні рішення, обґрунтовані всестороннім науковим аналізом

8. За способом прийняття: - одноособові; - колегіальні; - колективні

9. За функціональним призначенням: - планові; - контролюючі; регулюючі; - організаційні.

10. За рівнем прийняття: - прийняті на вищому рівні; - прийняті на середньому рівні; - прийняті на технічному рівні.

Рішення приймаються на основі певної технології, тобто комплексу взаємопов’язаного у певному порядку управлінських процедур, які здійснюються послідовно.

2 технології прийняття рішень:

11. Інтуїтивна технологія має 3 етапи: 1) зміна стану об’єкту і реєстрація цих змін; 2) селекція рішень, накопичених суб’єктом управління (рішення приймаються на основі попереднього досвіду); 3) прийняття рішення.

12. Раціональна технологія має такі етапи: 1) діагностика проблеми: виявлення і опис проблемної ситуації, встановлення бажаного результату вирішення проблеми, ідентифікація критеріїв прийняття рішень. 2) накопичення інформації з проблеми, при чому важливою є якість отриманої інформації. 3) розробка (пошук) альтернативних варіантів вирішення проблем. При цьому застосовуються методи творчого пошуку альтернативних варіантів: - індивідуального творчого пошуку; - колективного творчого пошуку; активізація творчого пошуку. 4) оцінка альтернативних варіантів за такими критеріями: - реалістичність кожної альтернативи; - відповідність ресурсам організації; - прийнятність наслідків реалізації альтернативи. 5) прийняття рішення (здійсн. порівнянням альтернатив за очікуваними ефектами і вибором кращого) 6) оцінка ефективності прийнятого рішення.