2. Податкова система і податкова політика

2.1. Теоретичні основи побудови податкової системи

Кожна держава для забезпечення виконання своїх функцій повинна мати відповідні кошти, які концентрують­ся в бюджеті. Джерелами формування цих коштів можуть виступати:

• по-перше, власні доходи держави, котрі вона отримує від виробничої та інших форм діяльності або у вигляді надходжень платежів за ресурси, які згідно з діючим зако­нодавством належать державі;

• по-друге, податки, які сплачують юридичні і фізичні особи зі своїх доходів.

Співвідношення між указаними джерелами визначає­ться рівнем розвитку державної і приватної власності. В умовах, коли домінуючою в суспільстві була державна власність, основу формування доходів бюджету становили доходи державного сектора. Перехід до ринкових відносин насамперед передбачає зміну форм і відносин власності. Розвиваються приватна і колективні форми, що означає втрату державою значної частини власних доходів. Оскільки безпосередньо залізти в кишеню власника держава вже не може, вона повинна законодавчо регламентувати процес формування доходів бюджету.

Основним методом формування доходів держави при провідній ролі приватної і колективних форм власності є податки, що і визначає їх місце в ринковій економіці. Ад­же податки — це не тільки метод формування бюджету, це й інструмент впливу на різні сторони діяльності їх плат­ників.

Податкова система кожної країни відображає її специфічні умови формування. Створення податкової системи повинно базуватися на науковому підході, досягненні орієнтирів економічної політики та максимальному врахуванні зовнішніх чинників.

Податкова система ― це сукупність установлених у країні податків.

Науковий підхід до створення податкової системи передбачає :

• системність;

• встановлення визначальної бази;

• формування правової основи;

• вихідні принципи побудови податкової системи.

1) Вимога системності полягає в тому, що усі податки повинні бути взаємозв’язані між собою, органічно доповнювати один одного, не суперечити системі в цілому та її елементам. Системний підхід означає, що мають бути реалізовані дві функції податків. З позиції фіскальної ― податкова система повинна забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів у бюджет.

З позиції регулюючої ― забезпечити державі можливість впливу на соціально-економічний розвиток суспільства. Податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспря-мованості. Звичайно, оптимальним є те, що в одному податку реалізуються обидві функції. Тому система доходів держави насамперед повинна включати такі, які б забезпечували стабільну фінансову базу. Це, в першу чергу, непрямі податки, податки на власність, податок на доходи фізичних осіб. За оцінками економістів таких податків повинно бути не менше 5 видів.

Для виконання регулюючої функції податків теж не можна обмежитися декількома податками; їх кількість повинна бути достат-ньою для впливу як на платників податків, так і на соціально-економічні процеси.

2) Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг бюджетних видатків. Податки вторинні відносно видатків, але при бюджетному плануванні держава повинна виходити із наявних доходів. Закон Вагнера свідчить про невпинне зростання бюджетних видатків. В ідеалі доходи держави повинні відповідати видаткам, однак в більшості країн існує бюджетний дефіцит. Науковці вважають, що його величина не повинна перевищувати 2-3% ВНП. Однак питання щодо бюджетного дефіциту слід розглядати, в першу чергу, в розрізі напрямів витрачення коштів. Якщо залучені кошти використовуються як інвестиційні ресурси, то від цього виграє як бюджет, так і економіка країни. Якщо ж запозичені кошти витрачаються на фінансування соціальних програм, то в майбутньому на бюджет покладають додаткові зобов’язання.

3) Правову основу системи доходів бюджету складають відносини власності. Права на доходи залежать від форми власності ― державної чи приватної. При переважанні державної власності державі належать як засоби виробництва, так і його результати. При переважанні приватної власності держава отримує лише частину доходів виробників і фізичних осіб через систему оподаткування.

4) До вихідних принципів побудови податкової системи належать:

― формування доходів бюджету тільки в процесі перерозподілу ВНП;

― встановлення рівноцінних прав і зобов’язань перед бюджетом для всіх форм власності ;

― застосування фінансових регуляторів з метою встановлення оптимального співвідношення між доходами власників підприємств і їх робітників, між коштами, що спрямовуються на споживання і нагромадження.

Щодо першого принципу, то слід відмітити, що держава повинна бути відокремлена від розподілу первинних доходів при отриманні доходів від власних засобів виробництв. Перерозподіл доходів повинен полягати лише в їх оподаткуванні, тобто доходи держави мають вторинний характер.

Щодо третього ― держава, використовуючи податки як інструмент фінансового регулювання, регулює пропорції між нагромадженням і споживанням згідно цілей економічної політики.