9. Фіксований сільськогосподарський податок
9.1. Економічна суть фіксованого сільськогосподарського податку
Фіксований сільськогосподарський податок належить до загально-державних податків та сплачується сільськогосподарськими товаро-виробниками у грошовій формі. Законом України „Про фіксований сільськогосподарський податок” визначено, що даний вид податку залишається незмінним протягом визначеного терміну і справляється з одиниці земельної площі.
За економічною суттю фіксований сільськогосподарський податок є різновидом земельного податку. Він не залежить від фінансового стану підприємства, а тому повинен сплачуватись навіть при отриманні збитків від господарської діяльності. Разом з тим його розмір чітко визначений протягом зазначеного законом терміну, що дозволяє власникам сільськогосподарських підприємств та потенційним інвесторам спланувати грошові потоки від вкладення коштів у сільське господарство. Якщо підприємство перейшло на сплату фіксованого сільськогосподарського податку, зміна порядку сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) протягом року не допускається. Тобто
перехід на сплату податків (податкових платежів) у загальному порядку дозволяється лише з нового податкового року.
Рис. 9.1. Перелік податків та зборів в рахунок яких сплачується фіксований сільськогосподарський податок.
Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок окремих податків і зборів (рис.9.1), що значно спрощує механізм нарахування та сплати податків і, в свою чергу, стимулює розвиток малих форм аграрного виробництва, до яких належать і фермерські господарства.
Нескладний розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку значно спрощує діяльність аграріїв, звільняє від потреби вести громізд-кий податковий облік, заповнювати значну кількість податкових декларацій і економить час. Крім того, якщо не змінюється площа землі в обробітку господарства, то й розмір податку залишатиметься постійним із року в рік.
Фіксований сільськогосподарський податок сприяє зменшенню податкового тиску. Розрахунки свідчать, що фіксований сільсько-господарський податок значно нижчий, ніж суми податків, у рахунок яких він сплачується.
Розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку проводять з урахуванням того, що:
об’єктом оподаткування фіксованого сільськогосподарського податку виступає площа сільськогосподарських угідь, яка перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому в користування, у тому числі на умовах оренди, якщо орендодавець не є платником фіксованого сільського-сподарського податку;
належна до сплати сума фіксованою сільськогосподарського податку визначається платниками цього податку, виходячи зі ставок податку, площі наявних сільськогосподарських угідь та їхньої грошової оцінки;
ставки фіксованого сільськогосподарського податку встановлюю-ться з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь у відсотках від їхньої грошової оцінки, проведеної станом на 1 липня 1995 року.
Запровадження фіксованого сільськогосподарського податку в Україні розпочиналось із експерименту, визначеному Законом України "Про запровадження в порядку експерименту єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподарських товаровиробників".
Експеримент по запровадженню фіксованого податку в Глобинському районі Полтавської області виявив як переваги, так і недоліки такої форми оподаткування.
Основні переваги:
зниження податкового навантаження на сільськогосподарських товаровиробників;
спрощення механізму сплати;
в умовах товарообмінних операцій така форма оподаткування дозволяє виконувати фіскальну функцію оподаткування.
Основні недоліки єдиного (фіксованого) податку виявились такими:
відсутність зв'язку між оцінкою землі, що використовується для нарахування податку, і відповідною ринковою вартістю землі;
сплата податку в натуральній формі ускладнює поповнення Пенсійного та інших фондів;
відсутність зв'язку між розміром податку та фінансовим станом підприємств;
за характером дії податок є регресивним.
Для економічної політики спрощення механізму оподаткування є пріоритетним і повинно беззастережно проводитися. Податкове навантаження має базуватися на реальній можливості платити. В сільському господарстві податки повинні складатися з податку на доходи (прибутку) і земельного податку за економічно обґрунтованими ставками. Податки повинні платитися лише в грошовій формі.
Фіксований податок було запроваджено для зниження податкового тиску на сільськогосподарських товаровиробників та спрощення механізму сплати ними обов'язкових податків та зборів. Передбачалося, що такі заходи стимулюватимуть раціональне використання землі. Власники землі будуть відмовлятися від її надлишків, передавати її в оренду виводячи її з обороту малопродуктивні земельні угіддя. Позитивний вплив вони можуть мати й на скорочення бартерних операцій та поламати звичність до безготівкової форми розрахунків.
За розрахунками, такий податок замінив близько 87 % податкових нарахувань сільськогосподарським підприємствам, що справлялись на момент запровадження експерименту.
В двох районах проведення експерименту, а саме: у Старобешівському — Донецької області та Ужгородському — Закарпатської області запровадження податку не забезпечило надходження коштів до бюджетів відповідних рівнів, у першу чергу тому, що єдиний податок у цих районах мав сплачуватися лише в грошовій формі.
Зокрема, на умовах експерименту в Старобешівському районі Донецької області працювало 89 сільськогосподарських товаро-виробників (із 126 зареєстрованих), у тому числі: 21 колективне сільськогосподарське підприємство і 68 селянських (фермерських) господарств. За даними Державної податкової інспекції (на 1 червня 1998 року), із нарахованих до сплати 452,9 тис. гри. в рахунок єдиного (фіксованого) податку надійшло лише 35,1 тис. грн. Вчасно здійснювали платежі переважна більшість фермерських господарств. Разом з тим, колективні сільськогосподарські підприємства взагалі не приступили до здійснення платежів, і це при тому, що земельні ресурси в основному концентруються в КСП, а відповідно частка їхніх платежів у складі фіксованого податку складає абсолютну більшість. Учасники експерименту схвально відгукувалися про суттєве спрощення механізму нарахування податків, зменшення кількості платежів. Разом з тим, значна частка бартерних операцій, відсутність коштів на рахунках підприємств суттєво зменшували можливість вчасної і повної сплати єдиного податку. Учасники експеримент), зокрема фермерські господарства, мали товарну сільськогосподарську продукцію власного виробництва, яку могли б поставити на заготівельні та переробні підприємства в рахунок єдиного податку. Оскільки Закон встановив сплату виключно в грошовій формі для сільськогосподарських товаровиробників Старобешівського району, то його платники виявилися неспроможними у повному обсязі платити цей податок.
Експеримент у Глобинському районі тривав з 15 лютого по 31 грудня 1998 року. До числа платників єдиного (фіксованого) податку було залучено 171 сільськогосподарських товаровиробників: із них 37 колективних та 134 фермерських і приватних господарств. Усього було оподатковано цим податком 103 тис. га ріллі та нараховано 8,2 млн. грн. податку, причому було сплачено 5,3 млн. грн., що складає 65 %. Крім єдиного (фіксованого) податку, сільськогосподарські підприємства у 1998 р. платили податок на додану вартість, збір до Інноваційного фонду, повертали реструктуризовану податкову заборгованість.
За результатами експерименту надходження до всіх бюджетів та державних цільових фондів зросли втричі порівняно з попереднім роком. Якщо за 1997 р. надійшло 19,1 % до нарахованої суми, то за 1998 р. практично було сплачено 6,2 млн. грн., відповідно 73,7 %.
В умовах економічної кризи спрощення існуючої системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників в Україні було конструктивним кроком. Запровадження єдиного (фіксованого) податку на певний період спростило систему оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників, сприяло зменшенню податкового навантаження. Експеримент по застосуванню єдиного (фіксованого) податку на прикладі Глобинського району Полтавської області є підтвердженням цього. Дійсно, в учасників експерименту спостерігалось зниження податкового навантаження, спрощення самих розрахунків по сплаті податку та ведення бухгалтерської звітності. У них з'явилась можливість ще до початку фінансового року розраховувати розмір податків та виплат, що дало можливість реально оцінити та спрогнозувати свої доходи та видатки. Цей податок сприяв розширенню використання власних обігових коштів та полегшив можливість орієнтації щодо використання очікуваного прибутку (звичайно, за умови, коли незаблокований розрахунковий рахунок).
З позиції держави, експеримент у Глобинському районі сприяв збільшенню надходжень до бюджетів та до цільових податкових фондів, тобто краще стала виконуватися фіскальна функція оподаткування. При цьому необхідно зауважити, що сплата податку в натуральній формі, значно ускладнило поповнення Пенсійного та інших фондів.
Таким чином, запровадження фіксованого сільськогосподарського податку в аграрній сфері мало ґрунтуватись на таких засадах:
включення максимально можливої кількості податків та платежів з диференціацією їх на 1 га земельних угідь по регіонах, районах і сільськогосподарських товаровиробниках пропорційно грошовій оцінці землі, що забезпечувало б дотримання принципу простоти обчислення та адміністрування такого податку;
забезпечення стабільності (незмінності) ставок оподаткування протягом визначеного законодавством часу;
запровадження ставок оподаткування на рівні реальної плато-спроможності сільськогосподарських товаровиробників;
забезпечення збільшення частки суми податків, що залишається на місцях для всебічного сприяння розвитку сільськогосподарського виробництва та фінансування розвитку соціальної сфери на селі, для проведення заходів по підвищенню родючості землі.
Введення на таких принципах фіксованого сільськогосподарського податку дало можливість:
- спростити механізм нарахування податку, бухгалтерську докумен-тацію, податкову звітність (що особливо актуально для селянських (фермерських) господарств);
встановити постійний розмір ставки податку, оскільки при його розрахунку за базу має бути прийнята грошова оцінка землі, при цьому розмір податку не залежатиме від результатів господарської діяльності сільськогосподарського підприємства, що має сприяти збільшенню обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, при реалізації якої поліпшиться фінансовий стан сільськогосподарських підприємств;
звільнити фонд оплати праці сільськогосподарських підприємств від нарахування відповідних платежів до державних цільових фондів, у результаті чого створюються умови для здійснення регулярної виплати заробітної плати працюючим, що сприятиме підвищенню рівня продуктивності праці, відродженню економічної мотивації праці;
сільськогосподарські товаровиробники матимуть змогу спла-чувати податок у зручний для себе термін — 20 % у першому півріччі, 80 % — у другому, що забезпечує дотримання загальновизнаних принципів оподаткування, проголошених ще А. Смітом;
зменшити податковий тиск;
привести у відповідність умови виробництва сільськогоспо-дарської продукції для господарств, розміщених у гірських зонах та на поліських територіях.