11. Вугільна промисловість в Україні

Вугільна промисловість – галузь паливної промисловості, підприємства

якої здійснюють видобування, збагачення і брикетування кам’яного та бурого

вугілля. Вугільна промисловість України є галуззю важкої індустрії, складовою

паливно-енергетичного комплексу. З розвитком вугільної промисловості пов’я­

зані чорна металургія, електроенергетика, коксохімія та інші галузі народного

господарства. Видобування вугілля на території нашої країни почалося ще в

XVIIІ ст. Тоді було відкрито Донецький вугільний басейн (1722). Першу вугіль­

ну шахту в Україні споруджено в Лисичанську (1795). До революції (1913) на

Донбас припадало 86,8 % вуглевидобутку Росії.

Вугледобування України зосереджено в трьох басейнах: Донецькому,

Львівсько-Волинському кам’яновугільних басейнах та Дніпровському буровугі­

льному басейні.

В кам’яновугільних відкладеннях Донбасу знаходиться 330 вугільних плас­

тів, з них 130 мають робочу потужність більше 0,45 м. Найбільша потужність

розроблюваних пластів 0,6-1,8 м. Пласти потужністю 2 м зустрічаються рідко.

У Львівсько-Волинському кам’яновугільному басейні знаходиться 80 вугі­

льних пластів максимальною потужністю 2 м, основна потужність 0,5-1,1 м.

У Дніпровському буровугільному басейні кількість пластів – 3, з середньою

потужністю 3-6 м. Максимальна потужність – 12 м.

Запаси вугілля в Україні складають 69 млрд тон, зосереджено у львівсько-волинському кам’яно вугільному басейні, Донецькому – 52-53 млрд тон, у Дніпровському буровугільному басейні 4 млрд тон.

Поклади кам’яного вугілля зосереджені в Донецькому та Львівсько- Волинському басейнах. Найбільші центри Донецького басейну – Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Горлівка, Торез. Частина басейну, яка знаходиться на лівому березі Дніпра

Дніпропетровської області, називається Західним Донбасом. Його почали освоювати в післявоєнні роки. Вугілля Донбасу дуже висококалорійне. Майже половина його запасів – коксівне. Донбас – основна кам’яновугільна база України. В межах Донбасу налічується близько 300 шахт і 20 збагачувальних фабрик.

Основна паливна база західної частини України – Львівсько-Волинський вугільний басейн. Запаси кам’яного вугілля порівняно з Донбасом незначні, умови видобутку його тут значно складніші. В басейні переважають газове та газово

-жирне вугілля, яке використовується як енергетичне паливо. Важливість басейну полягає в тому, що він розташований в західній частині України – найбільш віддаленій від Донбасу і недостатньо забезпеченій паливними ресурсами. І саме розвиток цього басейну сприяв підвищенню паливного балансу країни, зокрема кращому забезпеченню паливом західних областей, формуванню нових промислових комплексів. Центри: Червоноград, Нововолинськ.

Основним районом залягання бурого вугілля є Дніпровський буровугільний басейн, у межах якого розвідано до 200 родовищ. У басейні 14 вугільних підприємств. Цей басейн пролягає у південно-східному напрямку від Житомирської області до Дніпропетровська. Родовища розміщені у Вінницькій, Житомирській, Київській, Кіровоградській,Черкаській, Дніпропетровській та Запорізькій областях. Невеликі поклади бурого вугілля є і в західних областях. Буровугільна промисловість сприяє формуванню територіально-виробничих комплексів державного та обласного значення, вона впливає на паливно-енергетичний баланс окремих областей степової та лісостепової частини України, поліпшує розміщення промисловості та використання трудових ресурсів.

Способи добування вугілля. Розробка корисних копалин відкритим та підземним способом.

Видобування вугілля може здійснюватися відкритим чи закритим способами.

Розробка корисних копалин відкритим способом

Відкритими вугільними роботами називається комплекс робіт, при якому всі виробничі процеси, необхідні для видобування корисної копалини з надр землі, здійснюються на поверхні. При сучасній техніці відкритим способом можна розробляти родовища твердих корисних копалин будь-якої форми, розташованих нижче рівня земної поверхні.

Переваги відкритого способу порівняно з підземним:

• Застосування більш потужної техніки, в результаті чого досягаються більш високі

техніко-економічні показники: продуктивність праці на кар’єрах значно вища, а

собівартість видобутих корисних копалин нижча, ніж при підземній розробці.

• Більш високі темпи росту продуктивності праці і зниження собівартості видобутку.

• Менші втрати корисних копалин, кращі умови роздільного виймання.

• Легше збільшити, при необхідності, виробничу потужність кар’єру, ніж шахти.

• Більш висока безпечність праці і кращі виробничі умови.

Недоліки відкритого способу:

• Необхідність виймання, переміщення і складування у відвали великих об’ємів

порожніх порід.

• Потрібні великі площі для розміщення відвалів порожніх порід.

• Деяка залежність від кліматичних умов і пори року.

• Переваги відкритого способу добування вугілля в більшості випадків переважають

над недоліками, і тому відкритий спосіб нині найбільш ефективний і

перспективний.

• Глибина відкритих кар’єрів досягає 400 метрів. Умови залягання родовищ відкритих розробок: горизонтальні, пологі, нахилені, штокоподібні, залягання у вигляді антиклінальних та синклінальних складок на узвишші, чи залягання висотно-глибинного типу.

Розробка корисних копалин підземним способом

Це комплекс робіт, при якому всі виробничі процеси, необхідні для видобування корисної

копалини з надр землі, здійснюються під поверхнею землі. Видобування вугілля підземним способом відбувається в шахтах – це самостійна виробничо-господарча одиниця гірничого підприємства. Рудні родовища, які розробляються підземним способом, представлені лінзами, штоками, пластами, куполами, жилами. Переваги та недоліки.

Переваги відкритого способу порівняно з підземним:

• Застосування більш потужної техніки, в результаті чого досягаються більш високі

техніко-економічні показники: продуктивність праці на кар’єрах значно вища, а собівартість видобутих корисних копалин нижча, ніж при підземній розробці.

• Більш високі темпи росту продуктивності праці і зниження собівартості видобутку.

• Менші втрати корисних копалин, кращі умови роздільного виймання.

• Легше збільшити, при необхідності, виробничу потужність кар’єру, ніж шахти.

• Більш висока безпечність праці і кращі виробничі умови.

Недоліки відкритого способу:

• Необхідність виймання, переміщення і складування у відвали великих об’ємів порожніх порід.

• Потрібні великі площі для розміщення відвалів порожніх порід.

• Деяка залежність від кліматичних умов і пори року.

• Переваги відкритого способу добування вугілля в більшості випадків переважають

над недоліками, і тому відкритий спосіб нині найбільш ефективний і перспективний.

• Глибина відкритих кар’єрів досягає 400 метрів. Умови залягання родовищ відкритих розробок: горизонтальні, пологі, нахилені, штокоподібні, залягання у вигляді антиклінальних та синклінальних складок на узвишші, чи залягання висотно-глибинного типу.

Реформування вугільної промисловості в Україні.

Концепція реформування вугільної галузі України — схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 травня 2008 р. У Загальній частині вказується, що принципи реалізації державної політики щодо реформування та розвитку вугільної промисловості визначені в таких документах:

• Програма «Українське вугілля», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2001 р.;

• Концепція розвитку вугільної промисловості;

• Указ Президента

• Енергетична стратегія України на період до 2030 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України;

• Програма діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: для людей, а не політиків»

Проте виконання перелічених документів не забезпечує необхідних темпів реформування вугільної промисловості. Розвиткові галузі перешкоджає, зокрема, відсутність ефективного власника, розбалансування цін на товарну вугільну продукцію та продукцію, що використовується у її виробництві, недостатній обсяг інвестицій.

Динаміка основних показників стану державного сектору вугільної промисловості свідчить про посилення кризи в галузі. Стрімке зменшення кількості діючих шахт (з 276 в 1991 році до 160, з яких 140 державні, в 2008 році), виробничих потужностей (із 193 млн тонн вугілля у 1991 році до 95 млн тонн вугілля у 2007 році) та обсягів поставки вугілля на внутрішній ринок державними вугільними підприємствами (з 57 млн тонн у 1997 році до 28 млн тонн у 2007 році) посилює енергетичну залежність та загрожує енергетичній безпеці держави.

Основним чинником, що заважає розвиткові галузі, є недостатній обсяг інвестицій, який на сьогодні не дає можливості забезпечити випереджаюче введення в експлуатацію виробничих потужностей. Інші негативні чинники: недосконалість законодавства у відповідній сфері, низька ефективність управління галуззю на всіх рівнях, недосконала структура шахтного фонду та зношеність основних фондів вугледобувних підприємств, складні умови проведення гірничих виробок і низький рівень механізації гірничих робіт, значний ступінь зносу стаціонарного обладнання і недостатня чисельність працівників, насамперед основних гірничих професій.

Мета Концепції — забезпечення прискореного розвитку вугільної промисловості та досягнення показників роботи, передбачених Енергетичною стратегією України на період до 2030 року шляхом ринкового реформування підприємств і системного усунення кризових чинників.

Удосконалення законодавчої бази включає:

• розроблення законодавчих актів, спрямованих на створення умов для адаптації підприємств галузі до ринкового середовища та сприяння її розвитку. У першу чергу розробляються акти, спрямовані на підвищення престижності шахтарської праці, відновлення та зростання людського потенціалу галузі, розв'язання інших проблем, що сприятиме забезпеченню належного рівня техніки безпеки та охорони праці на вугільних шахтах, підвищенню рівня оплати праці шахтарів, соціальному захисту працівників галузі та членів їх сімей.

• Пріоритетом є створення законодавчої бази для прискорення процесів приватизації у вугільній галузі з урахуванням її особливостей. У відповідних законопроектах повинні бути враховані специфіка розвитку та структурного реформування вугільної промисловості, порядок приватизації підприємств галузі, механізм залучення недержавних інвестицій, визначення соціально орієнтованих зобов'язань стратегічних інвесторів, забезпечення надійного, безпечного для працівників та навколишнього середовища, функціонування приватизованих шахт тощо.

• Удосконалення законодавчої бази передбачає також розроблення актів, які визначають основні засади функціонування ринку вугілля, зокрема регулюють питання щодо вдосконалення відповідного механізму, та суміжних ринків (електроенергії, гірничого обладнання тощо); умови продажу вугільної продукції на біржових торгах, правила і специфіку укладення відповідних біржових контрактів; методи визначення базової ціни вугільної продукції на оптовому ринку вугілля або стартової ціни торгів; впровадження механізму гарантування найкращої ціни, за якого виробники вугільної продукції зможуть максимально відшкодувати свої виробничі витрати та будуть заінтересовані у продажу продукції на внутрішньому ринку вугілля.

Реформування відносин власності

Заходи, що здійснюються у сфері відносин власності, спрямовуються на системну приватизацію підприємств галузі. Основним методом приватизації вугільних підприємств і продажу пакетів акцій є відкритий аукціонний продаж.

Одним лотом на відкритому аукціоні для продажу можуть виставлятися:

• цілісні майнові комплекси державних вугледобувних підприємств;

• шахти, які відпрацювали промислові запаси вугілля і повинні бути підготовлені до закриття;

• шахти, що закриваються;

• шахти із значними запасами вугілля, які тимчасово припинили виробничу діяльність;

• резервні ділянки для будівництва шахт;

• шахти-новобудови

12