3.Порядок виникнення і припинення юридичних осіб

Юридична особа – організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Для створення юр.особи потрібні насамперед засновники. Засновниками можуть бути: власники майна або уповноважені ними органи, а у передбачених законом випадках – інші особи.

Залежно від того, хто є засновником юр.особи, встановлені такі способи їх створення: розпорядчий, нормативно-явочний, дозвільний, договірний.

Розорядчий порядок створення юр.особи полягає у тому, що компетентний орган держ.влади або управління приймає рішення (розпорядження) про створення організації – юр.особи – і затверджує її статус чи положення про неї. У розпорядчому порядку створюються держ.юр.особи.

Нормативно-явочний порядок полягає у тому, що умови створення юр.особи зафіксовані в законодавчому акті у вигляді загального дозволу держави. Для створення конкретної юр.особи потрібна відповідно ініціатива її засновників і реєстрація її у відповідному органі. У такому порядку виникають недерж.юр.особи.

Дозвільний порядок створення юр.особи передбачає наявність ініціативи засновників і дозволу відповідного органу чи підприємства. Дозвільний порядок застосовується при створенні юр.осіб, діяльність яких пов’язана з грошово-кредитним обігом, здоров’ям громадян, одержанням ними освіти, та в інших, передбачених законодавством випадках.

Договірний порядок створення юр.особи застосовується тоді, коли громадянин або юр.особи добровільно об’єднуються для досягнення певної мети. Свідченням такого об’єднання є належним чином оформлений установчий договір. У такому порядку виникають різні господарські асоціації, концерни та інші об’єднання підприємств.

Незалежно від порядку створення юр.особи, всі вони повинні мати установчі документи – правову основу своєї діяльності. Установчими документами юр.особи є: розпорядчий акт, статут (положення); установчий договір і статут; протокол зборів тощо.

Установчий договір юр.особи укладається між її засновниками. В установчих документах повинні зазначатися найменування юр.особи; місце її знаходження; цілі і предмет діяльності; склад і компетенція органів, а також інші відомості, передбачені законодавчими актами про юр.особи.

В установчому договорі засновники зобов’язуються створити юр.особу, визначають порядок сумісної діяльності з її утворення, умови передачі в її володіння, користування, розпорядження свого майна та участі в її діяльності. Договор визначаються також умови і порядок розподілу між засновниками прибутку і збитків, управління діяльністю юр.особи, виходу засновників з її складу. Установчий договір укладається його учасниками, затверджується статут.

Стадію розробки і затвердження установчих документів можна назвати підготовчою стадією утворення юр.особи. Після неї наступає реєстраційна стадія, яка бере свій початок із звернення засновника до компетентного органу із заявою про держ.реєстрацію юр.особи. Органами, що реєструють юр.особи, є виконкоми районних (міських) рад, а також Міністерство юстиції України.

Поняття та способи припинення юр.осіб

Припинення існування юр.особи відбувається шляхом реорганізації або ліквідації.

При реорганізації відбувається припинення існування юр.особи, за винятком рероганізації шляхом виділу, з переходом її прав і обов’язків до іншої особи у порядку загального правонаступництва. Підставами реорганізації може бути рішення засновників або органу юр.особи, уповноваженого на те установчими документами. Реорганізація, як правило, проводиться за рішенням учасників юр.особи, тобто добровільно. Однак якщо вона має місце за рішенням власника юр.особи, то йдеться про примусову реорганізацію. Реорганізація може здійснюватися в різних формах: шляхом злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення.

При злитті юр.осіб майно і немайнові права й обов’язки кожної з них переходять до новоствореної юр.особи. Замість кількох юр.осіб утворюється одна.

При приєднанні юр.особа включається до складу іншої, при цьому до останньої переходить майно приєднаної особи. Таким чином одна юр.особа припиняє свою діяльність, а інша продовжує існувати але вже у розширеному складі.

При поділі юр.особи її майно переходить до нововиниклих на її базі юр.осіб у відповідних частинах. Поділ призводить до виникнення 2 або більше нових юр.осіб.

При виділі юр.особа не припиняє своєї діяльності, але з її складу виділяється нова юр.особа. Якщо при приєднанні існуюча юр.особа збільшується, то при виділі реорганізована юр.особа зменшується.

При перетворенні юр.особи з одного виду в інший, до нововиниклої юр.особи переходить майно попередньої юр.особи.

Засновник юр.особи або орган, який приймав рішення про її реорганізацію, зобов’язані письмово повідомити про це кредиторів тієї юр.особи, що реорганізувалася.

При ліквідації юр.особа припиняє свою діяльність без правонаступництва. Майно ліквідованої особи не переходить до інших суб’єктів, як цілісний майновий комплекс. Ліквідація юр.особи може добровільною і примусовою.

Підставами добровільної ліквідації юр.особи можуть бути:

• Рішення вищих або уповноважених ними органів

• Рішення органів або осіб, які створили юр.особу

• Закінчення строку на який створено юр.особу, або досягнення цілей, заради яких вона створена

Підставами примусової ліквідації можуть бути:

• Рішення держ.суду про визнання юр.особи банкрутом

• Рішення суду про визнання недійсними установчих документів про створення юр.особи, що систематично порушує умови, передбачені законодавчими актами, або діяльність якої забороняється законом.

Ліквідація юр.особи, вирішення питань, що виникають при цьому, розгляд фінансових притенцій тощо проводяться ліквідаційною комісією, яка призначається органом, що ухвалив рішення про ліквідацію