1.Право: поняття, ознаки, функції.

Особливостями правових норм порівняно з іншими соціальними нормами є те, що вони виникають, коли формується держава; встановлюються або санкціонуються державою; виражають волю керівної частини суспільства; утворюють внутрішню узгоджену систему; формулюють правила поведінки у вигляді прав і обо’язків; формально визначені та мають чітке визначення форми зовнішнього вираження.

Праву як особливому виду соціальних норм притаманні певні ознаки.

Основними вважають такі:

– нормативний характер, тобто право складається з норм – правил поведінки загального характеру, що визначають права, обов’язки та відповідальність громадян, посадових осіб та державних органів;

– норми, що мають загально-обов’язковий характер, поширюються на всіх учасників правовідносин і виконуються без виключень і незалежно від ставлення до норм;

– у нормах виявляється воля держави;

– право – це система норм, тобто правові норми – це не просто сукупність, а єдина система, що діє на основі єдиних принципів, виконує єдині функції та складається з інститутів і галузей, що регулюють однорідні суспільні відносини;

– це система формально-визначених норм, зміст яких закріплено в тексті правового документа;

– право гарантоване державою, яка охороняє та забезпечує його силою державного примусу;

– право формулює правила поведінки у вигляді прав і обов’язків.

Отже, право це – система загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки, що встановлюються, гарантуються і охороняються державою з метою упорядкування суспільних відносин.

Право – це соціальне явище, що може розглядатися як єдність об’єктивного та суб’єктивного.

Активна роль права у житті суспільства знаходить свій вияв через його функції, тобто напрями правового впливу на суспільні відносини. Серед них необхідно виділити регулятивні та охоронні функції права.

Регулятивні функції – напрями правового впливу, спрямовані на забезпечення нормальної організації корисних для людини і суспільства відносин, їх функціонування відповідно до умов об’єктивних законів суспільного розвитку. Розрізняють регулятивну статистичну та регулятивну динамічну функції. Регулятивна статистична функція знаходить свій вияв через вплив права на суспільні відносини шляхом закріплення в тих чи інших правових інститутах. Наприклад, в інституті права власності статистична функція виражена також в інститутах політичних прав і свобод громадян, винахідницького, авторського права та ін.

Регулятивна динамічна функція виявляється через вплив на суспільні відносини шляхом оформлення їх руху (динаміки). Вона знаходить відображення в інститутах адміністративного, цивільного, трудового права, які опосередковують господарські процеси в економіці.

Охоронна функція – напрям правового впливу, спрямований на охорону певної системи суспільних відносин, їх недоторканість і відповідно до цього – на витіснення відносин, неприйнятних для існуючого суспільного ладу.

Виховна функція права полягає у формуванні за допомогою юридичних приписів такої особистості, яка поважає прийняті демократичним шляхом закони, проявляє правову активність, володіє високим рівнем правової культури.

Правові норми, що регулюють поведінку учасників суспільних відносин, повинні бути відомими, вираженими у певних формах (джерелах).

2. Бюджетна система України.

Бюджетна система України – сукупність держ бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням екон відносин, держ та адм-терит устроїв і врегульвана нормами права.Україна унітарна країна, тому бюдж.си-ма склад. з держ.бюджету та місцевих бюдж.Місцевими бюджетами визнаються бюджет АРК, обл, р-ні, бюджети р-нів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Бюджети місц самоврядування -це бюджети терит громад, сіл, селищ,міст таї хб’днаньСукупність показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування екон і соц розвитку дердави, є зведений бюджет. Він включає показники дерд бюджету Укр, зведеного бюджету АРК, та звед бюджетів обл та міст Києва і Севастополя.Стадії:1.склад.проекту(до 15.09),2.розгляд і прийняття,(до 1.12)3.виконання,4.підготовка і розгляд звіту(до 1.05).Бюджетна система України (БСУ) грунтується на принципах, визначених ст 7 Бюджетного кодексу Укр:Принцип єдності БСУ, пр-п збалансованості, пр-п самостійності, пр-п повноти, обгрунтованості, ефективності, субсидіарності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості і неупередженості, публічості та прозорості, відповідальності учасників бюдж. процесу

3. Цивіл-правовий договір.

Договір є основною підставою виникнення зобов”язально-прав відносин, що встановлює певні суб”єктивні права і суб”єктивні обов”язки для сорін, які його уклали. Договір можна визначити як угоду двох або кількох осіб, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивіль правовідносин. Предметом договору завжди є певна дія, але ця дія може бути тільки правомірною. Головним елементом прав договору є воля сторін, спрямована на досягнення певної мети, яка не заперечує закону. Змістом будь-якого договору є права і обов”язки сторін, встановлені ним. Зміст б-якого договору характеризується його умовами. Прийнято розрізняти істотні, звичайні та випадкові умови договору. Договори, у яких бере участь посад 2 осіб. Назив багатосторінніми. Договори, у яких одна сторона має лише права, а ін обов”язки, називають односторонніми. Договори, в яких кожна із сторін має і права і обов”язки, назив двосторонніми або взаємними. Розрізняють договори реальні і консенсуальні. Реальні договори вважаються укладеними, тобто набувають юр значення. Лише з моменту фактичного здійснення певних дій. Консенсуальні договори вважаються укладеними і набувають юр значення з моменту досягнення угоди з основних умов договору. За своєю формою договори можуть бути усними і письмовими. Останні в свою чергу поділяються на прості і нотаріально-посвідчені. Також є відплатні та безвідплатні договори.

У процесі укладення договору розрізняють 2 стадії: пропозиція укласти договір(оферта) і прийняття пропозиції(акцепт). ЦКУ визначає, з якого моменту договір вважається укладеним.Він вважається укладеним, якщо особа, яка зробила пропозицію, одержала від ін сторони відповідь про прийняття пропозиції протягом зазначеного строку. Часто сторони самі визначають момент вступу договору в юр силу, тобто момент. З якого договір вважається укладеним, про що прямо зазначають у договорі - договір набуває сили з такого-то дня, місяця і року. Момент набуття договором чинності має важливе значення. Оскільки з цим моментом пов”язані певні юр наслідки - перехід права вл-сті до покупця, ризик випадкової загибелі речі. Кожен вид договору має свій порядок розхриву.

Договір найму-макс-5 років.Кожен договір має свої строки, також вони можуть бути зазанечні за згодою сторін в самаому договорі.

4.Осудність як необхідна умова кримінальної відповідальності.

Згідно зч. 1 ст, 19 осудність — це психічний стан людини, за якого вона під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії {бездіяльність} і керувати ними. Осудність — юридична передумова вини і кримінальної відповідальності, обов’язкова ознака суб’єкта злочину. Лише психічно здорова людина свідомо обирає варіанти поведінки, здатна розуміти те, що чинить, і тому може бути відповідальною за свої суспільно небезпечні діяння. Здатність керувати своїми діями свідчить про можливість ставити перед собою, певні завдання, мету і, відповідно, розв’язувати їх і досягати бажаного результату, проявляти свою волю у цьому напрямі чи навпаки, утримуватися від необдуманих вчинків і спокус.

Осудність характеризується двома критеріями — медичним (біологічним) і юридичним (психологічним). Медичний критерій визначає здоровий стан психіки особи, відсутність певних психічних захворювань, недоліків розумового розвитку, юридичний полягає в здатності особи усвідомлювати характер своїх суспільно небезпечних дій (бездіяльності) та керувати ними.

Взагалі осудність — це нормальний стан психічно здорової людини. Існує презумпція психічного здоров’я; кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах і в порядку, передбачених законом. Якщо виникає сумнів з приводу осудності, органи досудо-вого розслідування чи суд призначають судово-психіатричну експертизу. Особа повинна бути визнана судом осудною чи неосудною не взагалі, а лише стосовно діяння, що їй інкримінується.

5. Референдум– голосування населення всієї держави (загальнодержавний референдум) або певної частини її населення (місцевий референдум) з метою вирішення найважливіших питань держ і сусп життя.

6. Довіреність – письмовий документ, виданий довірителем іншій особі (довіреному) для засвідчення певних прав перед третіми особами на певний строк. Дії представника на основі довіреності створюють права і обов’язки безпосередньо для довірителя. Довіреність на укладання угод має бути нотаріально посвідчена. Загальний строк дії довіреності не може перевищувати 3 роки.

Білет 17.