Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Shpargalka_pravo_KNEU.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
760.32 Кб
Скачать
  1. Форми державного правління.

Форма правління відображає способи утворення та організації державної влади. Основними формами правління є монархія (абсолютна, обмежена) і республіка (президентська, парламентська, змішана). Монархія відрізняється від інших форм державного правління наступними ознаками: повноваження верховної влади належать одній особі — монарху, який володіє деяки­ми виключними особистими та політичними правами, привілеями і виступає як глава держави; монарх представляє свою державу не за дорученням (де­легуванням), а за власним правом;

влада монарха безпосередньо не підпорядкована будь-яким іншим органам;

монарх не може бути притягнутим до юридичної відпо­відальності;

відсутнє обмеження строку повноважень монарха — без­строковість влади;

влада монарха передається, як правило, у спадщину, тоб­то існує інститут правлячої династії зі своїм особливим пра­вовим статусом.

Монархії поділяються на обмежені(конституційна,) — влада монарха обме­жується певними повноваженнями інших державних органів; та необмежені(деспотичні та абсолютні), в яких влада монарха ніким і нічим не обме­жується.

Республіка (з лат. — спільна справа) — це така форма правління, за якої всі вищі державні органи обираються населенням на певний строк або формуються загальнонаціональним пред­ставницьким органом (спеціальною колегією). Республіки поділяють на такі види:) парламентська, де парламент посідає центральне місце: він обирається на­селенням країни і формує відповідальний перед ним уряд, іноді парламент може обирати президента, який має пред­ставницькі повноваження; 2)президентська: президент обирається всенародно, що більш вагомо порівняно з його статусом у парламентській республіці;президент є главою держави, а іноді й головою уряду. Республіки, які мають ознаки як парламентської, так і президентської республік, називаються змішаними.

  1. Право інтелектуальної власності в Україні.

Право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений чинним законодавством України. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних) виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці. Суб’єктами права інтелектуальної власності є, насамперед, творці цієї власності (автори, виконавці, винахідники). Це первинні суб’єкти зазначеного права, яке на підставі закону чи договору може перейти до інших фізичних чи юридичних осіб – похідних суб’єктів права власності. Право інтелектуальної власності становлять 2 групи прав суб’єкта: 1. особисті немайнові права – належать творцеві об’єкта права інтелектуальної власності, не можуть відчужуватися, за винятками, встановленими законом (право авторства, право на недоторканість твору тощо); 2. майнові права є об’єктом цивільного обороту, можуть бути передані повністю або частково іншим особам (право на використання, право на винагороду за використання об’єкта права інтелектуальної власності). Порушення права інтелектуальної власності чи посягання на нього є підставою для юридичної відповідальності особи, яка його порушила. Зазначене право може захищатися у судовому порядку.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]