- •1. Охорона праці як соціально-технічна дисципліна.
- •2. Предмет охорони праці.
- •3. Зв'язок охорони праці з іншими науками.
- •4. Стан охорони праці в Україні та інших країнах.
- •5. Невиробничий травматизм.
- •6. Професійна захворюваність.
- •7. Основні етапи розвитку вчення про охорону праці.
- •8. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.
- •9. Праця та її види.
- •10. Гранично допустима концентрація речовини.
- •11. Небезпечна зона. Небезпечні обставини.
- •12. Аварія. Катастрофа. Стихійне лихо.
- •13. Травма. Травматизм.
- •14. Надзвичайні ситуації, їх класифікація та координуючі органи.
- •15. Законодавчі акти, що встановлюють і регламентують основні положення з охорони праці в Україні.
- •16. Питання охорони праці в Конституції України.
- •17. Закон України «Про охорону праці», Кодекс законів про працю та їх значення для охорони трудових прав працівників.
- •18. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та його значення для охорони трудових прав працівників.
- •19. Міжнародні нормативно-правові акти з охорони праці.
- •21. Права працівників при укладанні трудового договору щодо охорони праці.
- •22. Обов'язки роботодавця (керівника) щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці.
- •23. Обов’язки працівника за трудовим договором.
- •24. Тривалість робочого часу на підприємстві та тривалість відпочинку.
- •25. Права працівників на пільги: компенсації за важкі та шкідливі умови праці.
- •26. Особливості охорони праці жінок.
- •27. Особливості охорони праці неповнолітніх.
- •28. Особливості охорони праці інвалідів.
- •29. Загальні поняття про нормативно-правові акти з охорони праці. Система стандартів безпеки охорони праці.
- •30. Міжгалузеві та галузеві державні нормативні акти з охорони праці.
- •31. Нормативні акти з охорони праці на окремих виробничих об’єктах.
- •32. Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці.
- •33. Поняття управління охороною праці.
- •34. Положення Кабінету Міністрів України щодо управління охороною праці в державі.
- •35. Повноваження Держпромгірнагляду.
- •36. Повноваження Міністрів щодо управління охороною праці – див. 34 питання.
- •37. Повноваження місцевих державних адміністрацій щодо управління охороною праці в галузі.
- •38. Система управління охороною праці на виробництві.
- •39. Задачі управління охороною праці на виробництві.
- •40. Планування робіт з охорони праці. Методи управління охороною праці.
- •41. Управління охороною праці на підприємстві.
- •42. Основні функції служби з охорони праці на підприємстві.
- •43. Повноваження служби з охорони праці на підприємстві.
- •44. Комісія з питань охорони праці на підприємстві.
- •45. Навчання з питань охорони праці.
- •46. Інструктажі з питань охорони праці.
- •47. Стажування, дублювання та допуск до роботи працівників.
- •48. Професійний добір та його медичний нагляд.
- •49. Державний нагляд за охороною праці.
- •50. Громадський контроль за охороною праці.
- •51. Відшкодування громадянам збитків, завданих порушенням умов праці.
- •52. Основні групи причин виробничого травматизму та професійних захворювань.
- •53. Розслідування та облік нещасних випадків.
- •54. Спеціальне розслідування нещасних випадків.
- •55. Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань та отруєнь.
- •56. Розслідування та облік аварій.
- •57. Визначення збитків, пов’язаних із втратою працездатності при порушенні умов праці.
- •58. Аналіз і прогнозування травматизму і професійних захворювань.
- •59. Колективні засоби захисту від дії шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища.
- •60. Індивідуальні засоби захисту від дії шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища.
- •61. Фізична та розумова діяльність людини.
- •62. Стомлення, його причини та психофізіологічні механізми.
- •63. Перевтома, її механізми, ступінь розвитку та засоби профілактики.
- •64. Поняття про гігієну праці та її основні завдання.
- •65. Зміст поняття «виробнича санітарія».
- •66. Фактори трудової діяльності та умови праці.
- •67. Робоче місце і робоча зона та санітарно-гігієнічні вимоги до них.
- •68. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих факторів і їх характеристика.
- •69. Хімічні фактори повітряного середовища і працездатність людини.
- •70. Шкідливі речовини та їх класифікація за характером впливу на організм людини.
- •71. Вплив мікроклімату на організм людини. Параметри, якими характеризується мікроклімат.
- •72. Принципи нормування мікроклімату. Оптимальні, допустимі і граничні норми показників температури і вологості повітря та швидкості його руху.
- •73. Заходи і засоби, за допомогою яких здійснюється нормалізація параметрів мікроклімату.
- •74. Класифікація шкідливих речовин за ступенем небезпечності.
- •75. Вплив пилу на організм людини.
- •76. Теплообмін людини з навколишнім середовищем. Захист організму людини від перегрівання й охолодження.
- •77. Загальне уявлення про вентиляцію виробничих приміщень.
- •78. Природна вентиляція та її види.
- •79. Механічна вентиляція.
- •80. Основні вимоги до системи вентиляції.
- •81. Повітряні завіси.
- •82. Кондиціонування повітря.
- •83. Основні вимоги до виробничого освітлення.
- •84. Виробниче освітлення та його види.
- •85. Характеристика природного освітлення та вимоги до нього.
- •86. Штучне освітлення та його джерела.
- •87. Виробниче, чергове, зовнішнє, аварійне та охоронне освітлення.
- •88. Нормування штучного освітлення.
- •89. Електромагнітне випромінювання, його дія на людину і засоби захисту.
- •90. Інфрачервоне та ультрафіолетове випромінювання, їх дія на організм і засоби захисту.
- •91. Лазерне випромінювання та його дія на організм людини і засоби захисту.
- •92. Іонізуюче випромінювання та його дія на організм людини.
- •93. Захист від дії іонізуючого випромінювання.
- •94. Шум та його вплив на організм людини, нормування шуму.
- •95. Заходи та засоби, які застосовують для захисту від шуму.
- •96. Інфра- та ультразвук, їх вплив на організм людини, нормування та заходи і засоби захисту від їх шкідливої дії.
- •97. Вібрація та її вплив на організм людини. Види вібрації залежно від виду джерела виникнення та способу дії на організм людини.
- •98. Заходи та засоби, які застосовуються для захисту від вібрації.
- •99. Основні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, а також до виробничих і допоміжних приміщень.
- •100. Санітарно-захисні зони.
- •101. Безпечність виробничого устаткування.
- •102. Безпечність виробничих процесів.
- •103. Технічні засоби безпеки, їх класифікація та вимоги до них.
- •104. Сигнальні пристрої та знаки безпеки.
- •105. Загальна характеристика посудин, що працюють під тиском.
- •106. Експлуатація та зберігання посудин, що працюють під тиском.
- •107. Заходи і засоби безпеки при роботі з посудинами, що працюють під тиском.
- •108. Основні причини нещасних випадків при вантажно-розвантажувальних роботах.
- •109. Безпека підйомно-транспортного обладнання.
- •110. Технічний огляд та випробування вантажопідйомних кранів.
- •111. Технічна безпека при використанні автотранспорту.
- •112. Поняття про електробезпеку. Основні причини небезпечних випадків за впливу електроструму.
- •113. Електротравма. Класифікація електротравм, види опіків.
- •114. Електричний удар та його характеристика за ступенем дії.
- •115. Надання долікарської допомоги при електроударі.
- •116. Фактори, що впливають на дію електричного струму на людину.
- •117. Поняття про відчуттєвий, відпускаючий і невідпускаючий електричний струм.
- •118. Небезпечне ураження людини електричним струмом. Напруга дотику, напруга кроку.
- •119. Засоби електробезпеки. Заземлення, занулення, захисне відключення, захисне розділення мереж.
- •120. Кольорова гама ізоляції проводів як спосіб сигналізації про можливу небезпеку дії електричного струму.
- •121. Ізолюючі, огороджувальні та запобіжні електрозахисні засоби.
- •122. Статична електрика та захист від неї.
- •123. Атмосферна електрика та захист від неї.
- •124. Гігієнічні вимоги до виробничих приміщень з еом.
- •125. Вимоги безпеки до еом та устаткування.
- •126. Організація робочого місця та вимоги розміщення еом.
- •127. Вимоги безпеки під час експлуатації, обслуговування, ремонту та налагодження еом.
- •128. Вплив еом на стан здоров’я працівників та користувачів.
- •129. Режим праці та відпочинку працівників еом.
- •130. Поняття про пожежу. Основні причини пожеж.
- •131. Негативні наслідки пожеж.
- •132. Обставини, які сприяють виникненню та розповсюдженню пожеж.
- •133. Горіння та його характеристика.
- •134. Різновиди горіння.
- •135. Здатність речовини і матеріалів до загоряння.
- •136. Стадії розвитку пожежі.
- •137. Небезпечні та шкідливі фактори пожежі.
- •138. Поділ речовин за горючістю. Їх характеристика.
- •139. Пожежовибухонебезпечні зони.
- •140. Пожежна безпека і пожежна профілактика.
- •141. Система попередження пожеж.
- •142. Установки автоматичної пожежної сигналізації та їх характеристика.
- •143. Протипожежний захист.
- •144. Засоби пожежогасіння.
- •145. Вогнегасники.
- •146. Вогнестійкість будівель, споруд та шляхи її підвищення.
- •147. Евакуація людей з приміщень.
- •148. Забезпечення пожежної безпеки підприємств з наявністю піротехнічних виробів.
- •149. Піротехнічні вироби спеціального призначення, їх характеристика та правила безпеки при їх використанні.
- •150. Вимоги до піротехнічних виробів, їх транспортування, складування та зберігання.
49. Державний нагляд за охороною праці.
Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюють:
- органи державного нагляду за охороною праці Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці);
- органи Головної державної інспекції з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою Міністерства екології та природних ресурсів України;
- органи державного пожежного нагляду Державного департаменту пожежної безпеки Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
- органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.
Кожен із вище перерахованих органів виконує функції в межах своїх повноважень, визначених положеннями про ці органи.
Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства з охорони праці здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, їм непідзвітні й непідконтрольні.
50. Громадський контроль за охороною праці.
Відповідно до Закону України "Про охорону праці" громадський контроль за додержанням законодавства з охорони праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі власних виборних органів і представників. Уразі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства з охорони праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа. Діяльність уповноважених відбувається на підставі Положення про роботу уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, яке розробляється відповідно до Типового положення і затверджується загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства.
Уповноважені з питань охорони праці обираються на загальних зборах (конференції) колективу підприємства або цеху, дільниці з числа досвідчених та ініціативних працівників на строк дії повноважень органу самоврядування трудового колективу. Працівник, який згідно з посадовими обов'язками відповідає за організацію безпечних та нешкідливих умов праці, не може бути уповноваженим з питань охорони праці. Чисельність останніх визначається рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу залежно від конкретних умов виробництва та необхідності забезпечення безперервного громадського контролю за станом безпеки та умов праці в кожному виробничому підрозділі. Свої обов'язки уповноважені з питань охорони праці виконують, як правило, в процесі виробництва, безпосередньо на своїй дільниці, зміні, бригаді. Уповноважені з питань охорони праці не менше одного разу на рік звітують про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу, котрим вони обрані.