
- •1. Охорона праці як соціально-технічна дисципліна.
- •2. Предмет охорони праці.
- •3. Зв'язок охорони праці з іншими науками.
- •4. Стан охорони праці в Україні та інших країнах.
- •5. Невиробничий травматизм.
- •6. Професійна захворюваність.
- •7. Основні етапи розвитку вчення про охорону праці.
- •8. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.
- •9. Праця та її види.
- •10. Гранично допустима концентрація речовини.
- •11. Небезпечна зона. Небезпечні обставини.
- •12. Аварія. Катастрофа. Стихійне лихо.
- •13. Травма. Травматизм.
- •14. Надзвичайні ситуації, їх класифікація та координуючі органи.
- •15. Законодавчі акти, що встановлюють і регламентують основні положення з охорони праці в Україні.
- •16. Питання охорони праці в Конституції України.
- •17. Закон України «Про охорону праці», Кодекс законів про працю та їх значення для охорони трудових прав працівників.
- •18. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та його значення для охорони трудових прав працівників.
- •19. Міжнародні нормативно-правові акти з охорони праці.
- •21. Права працівників при укладанні трудового договору щодо охорони праці.
- •22. Обов'язки роботодавця (керівника) щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці.
- •23. Обов’язки працівника за трудовим договором.
- •24. Тривалість робочого часу на підприємстві та тривалість відпочинку.
- •25. Права працівників на пільги: компенсації за важкі та шкідливі умови праці.
- •26. Особливості охорони праці жінок.
- •27. Особливості охорони праці неповнолітніх.
- •28. Особливості охорони праці інвалідів.
- •29. Загальні поняття про нормативно-правові акти з охорони праці. Система стандартів безпеки охорони праці.
- •30. Міжгалузеві та галузеві державні нормативні акти з охорони праці.
- •31. Нормативні акти з охорони праці на окремих виробничих об’єктах.
- •32. Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці.
- •33. Поняття управління охороною праці.
- •34. Положення Кабінету Міністрів України щодо управління охороною праці в державі.
- •35. Повноваження Держпромгірнагляду.
- •36. Повноваження Міністрів щодо управління охороною праці – див. 34 питання.
- •37. Повноваження місцевих державних адміністрацій щодо управління охороною праці в галузі.
- •38. Система управління охороною праці на виробництві.
- •39. Задачі управління охороною праці на виробництві.
- •40. Планування робіт з охорони праці. Методи управління охороною праці.
- •41. Управління охороною праці на підприємстві.
- •42. Основні функції служби з охорони праці на підприємстві.
- •43. Повноваження служби з охорони праці на підприємстві.
- •44. Комісія з питань охорони праці на підприємстві.
- •45. Навчання з питань охорони праці.
- •46. Інструктажі з питань охорони праці.
- •47. Стажування, дублювання та допуск до роботи працівників.
- •48. Професійний добір та його медичний нагляд.
- •49. Державний нагляд за охороною праці.
- •50. Громадський контроль за охороною праці.
- •51. Відшкодування громадянам збитків, завданих порушенням умов праці.
- •52. Основні групи причин виробничого травматизму та професійних захворювань.
- •53. Розслідування та облік нещасних випадків.
- •54. Спеціальне розслідування нещасних випадків.
- •55. Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань та отруєнь.
- •56. Розслідування та облік аварій.
- •57. Визначення збитків, пов’язаних із втратою працездатності при порушенні умов праці.
- •58. Аналіз і прогнозування травматизму і професійних захворювань.
- •59. Колективні засоби захисту від дії шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища.
- •60. Індивідуальні засоби захисту від дії шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища.
- •61. Фізична та розумова діяльність людини.
- •62. Стомлення, його причини та психофізіологічні механізми.
- •63. Перевтома, її механізми, ступінь розвитку та засоби профілактики.
- •64. Поняття про гігієну праці та її основні завдання.
- •65. Зміст поняття «виробнича санітарія».
- •66. Фактори трудової діяльності та умови праці.
- •67. Робоче місце і робоча зона та санітарно-гігієнічні вимоги до них.
- •68. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих факторів і їх характеристика.
- •69. Хімічні фактори повітряного середовища і працездатність людини.
- •70. Шкідливі речовини та їх класифікація за характером впливу на організм людини.
- •71. Вплив мікроклімату на організм людини. Параметри, якими характеризується мікроклімат.
- •72. Принципи нормування мікроклімату. Оптимальні, допустимі і граничні норми показників температури і вологості повітря та швидкості його руху.
- •73. Заходи і засоби, за допомогою яких здійснюється нормалізація параметрів мікроклімату.
- •74. Класифікація шкідливих речовин за ступенем небезпечності.
- •75. Вплив пилу на організм людини.
- •76. Теплообмін людини з навколишнім середовищем. Захист організму людини від перегрівання й охолодження.
- •77. Загальне уявлення про вентиляцію виробничих приміщень.
- •78. Природна вентиляція та її види.
- •79. Механічна вентиляція.
- •80. Основні вимоги до системи вентиляції.
- •81. Повітряні завіси.
- •82. Кондиціонування повітря.
- •83. Основні вимоги до виробничого освітлення.
- •84. Виробниче освітлення та його види.
- •85. Характеристика природного освітлення та вимоги до нього.
- •86. Штучне освітлення та його джерела.
- •87. Виробниче, чергове, зовнішнє, аварійне та охоронне освітлення.
- •88. Нормування штучного освітлення.
- •89. Електромагнітне випромінювання, його дія на людину і засоби захисту.
- •90. Інфрачервоне та ультрафіолетове випромінювання, їх дія на організм і засоби захисту.
- •91. Лазерне випромінювання та його дія на організм людини і засоби захисту.
- •92. Іонізуюче випромінювання та його дія на організм людини.
- •93. Захист від дії іонізуючого випромінювання.
- •94. Шум та його вплив на організм людини, нормування шуму.
- •95. Заходи та засоби, які застосовують для захисту від шуму.
- •96. Інфра- та ультразвук, їх вплив на організм людини, нормування та заходи і засоби захисту від їх шкідливої дії.
- •97. Вібрація та її вплив на організм людини. Види вібрації залежно від виду джерела виникнення та способу дії на організм людини.
- •98. Заходи та засоби, які застосовуються для захисту від вібрації.
- •99. Основні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, а також до виробничих і допоміжних приміщень.
- •100. Санітарно-захисні зони.
- •101. Безпечність виробничого устаткування.
- •102. Безпечність виробничих процесів.
- •103. Технічні засоби безпеки, їх класифікація та вимоги до них.
- •104. Сигнальні пристрої та знаки безпеки.
- •105. Загальна характеристика посудин, що працюють під тиском.
- •106. Експлуатація та зберігання посудин, що працюють під тиском.
- •107. Заходи і засоби безпеки при роботі з посудинами, що працюють під тиском.
- •108. Основні причини нещасних випадків при вантажно-розвантажувальних роботах.
- •109. Безпека підйомно-транспортного обладнання.
- •110. Технічний огляд та випробування вантажопідйомних кранів.
- •111. Технічна безпека при використанні автотранспорту.
- •112. Поняття про електробезпеку. Основні причини небезпечних випадків за впливу електроструму.
- •113. Електротравма. Класифікація електротравм, види опіків.
- •114. Електричний удар та його характеристика за ступенем дії.
- •115. Надання долікарської допомоги при електроударі.
- •116. Фактори, що впливають на дію електричного струму на людину.
- •117. Поняття про відчуттєвий, відпускаючий і невідпускаючий електричний струм.
- •118. Небезпечне ураження людини електричним струмом. Напруга дотику, напруга кроку.
- •119. Засоби електробезпеки. Заземлення, занулення, захисне відключення, захисне розділення мереж.
- •120. Кольорова гама ізоляції проводів як спосіб сигналізації про можливу небезпеку дії електричного струму.
- •121. Ізолюючі, огороджувальні та запобіжні електрозахисні засоби.
- •122. Статична електрика та захист від неї.
- •123. Атмосферна електрика та захист від неї.
- •124. Гігієнічні вимоги до виробничих приміщень з еом.
- •125. Вимоги безпеки до еом та устаткування.
- •126. Організація робочого місця та вимоги розміщення еом.
- •127. Вимоги безпеки під час експлуатації, обслуговування, ремонту та налагодження еом.
- •128. Вплив еом на стан здоров’я працівників та користувачів.
- •129. Режим праці та відпочинку працівників еом.
- •130. Поняття про пожежу. Основні причини пожеж.
- •131. Негативні наслідки пожеж.
- •132. Обставини, які сприяють виникненню та розповсюдженню пожеж.
- •133. Горіння та його характеристика.
- •134. Різновиди горіння.
- •135. Здатність речовини і матеріалів до загоряння.
- •136. Стадії розвитку пожежі.
- •137. Небезпечні та шкідливі фактори пожежі.
- •138. Поділ речовин за горючістю. Їх характеристика.
- •139. Пожежовибухонебезпечні зони.
- •140. Пожежна безпека і пожежна профілактика.
- •141. Система попередження пожеж.
- •142. Установки автоматичної пожежної сигналізації та їх характеристика.
- •143. Протипожежний захист.
- •144. Засоби пожежогасіння.
- •145. Вогнегасники.
- •146. Вогнестійкість будівель, споруд та шляхи її підвищення.
- •147. Евакуація людей з приміщень.
- •148. Забезпечення пожежної безпеки підприємств з наявністю піротехнічних виробів.
- •149. Піротехнічні вироби спеціального призначення, їх характеристика та правила безпеки при їх використанні.
- •150. Вимоги до піротехнічних виробів, їх транспортування, складування та зберігання.
1. Охорона праці як соціально-технічна дисципліна.
Охорона праці - як галузь людської діяльності — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я та працездатності людини у процесі її трудової діяльності. Основною метою охорони праці є створення безпечних умов трудової діяльності людини, забезпечення її високої та ефективної працездатності.
Охорона праці як соціально-технічна дисципліна вивчає теоретичні та практичні питання безпеки праці, запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням і отруєнням, аваріям (катастрофам), пожежам і вибухам на виробництві. Вона вивчається з метою формування у майбутніх фахівців необхідного рівня знань та умінь з правових й організаційних питань охорони та гігієни праці,виробничої санітарії, техніки безпеки, а також активної позиції щодо практичної реалізації головного принципу Конституції України – пріоритетності охорони життя та здоров'я працівників відносно результатів виробничої діяльності.
2. Предмет охорони праці.
Предметом охорони праці як галузі знання є умови праці, а об'єктом її дослідження виступає виробнича система, яка включає людину, машину (виробниче устаткування) та середовище, в якому здійснюється виробничий процес.
Методологічною основою охорони праці є системний підхід до вивчення організації праці з точки зору її безпеки, функціонування системи «людина - машина - середовище», аналізу фізичних, хімічних, біологічних, психологічних та соціальних факторів безпеки виробничого процесу та його організаційного і правового забезпечення.
3. Зв'язок охорони праці з іншими науками.
Міждисциплінарний характер охорони праці зумовлює використання нею методів різних наук: статистики - для аналізу та прогнозування нещасних випадків, професійних захворювань й аварій; економіки – для обґрунтування витрат на заходи щодо охорони праці; фізики, хімії, біології - для вивчення параметрів мікроклімату, наявності шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, встановлення їх гранично допустимого рівня та ін. Охорона праці не тільки застосовує законодавчу базу з проблем галузі, але і творчо збагачує та адаптує її до новітніх технологій та устаткування у нових економічних умовах.
4. Стан охорони праці в Україні та інших країнах.
Технічний прогрес постійно, мов тінь, супроводжують техногенні аварії та нещасні випадки. За статистичними даними МОП, кількість нещасних випадків на виробництві у світі неухильно зростає і становить на теперішній час приблизно 250 млн. щорічно (685 тис. виробничих травм на день). Рівень травматизму і профзахворюваності значно вищий у країнах, що розвиваються, ніж у промислово розвинутих державах. Так, у країнах Європейського Союзу щорічно жертвами нещасних випадків і профзахворювань стають близько 10 млн. осіб; з них майже 8 тис. гинуть. В Україні щоденно на виробництві травмуються в середньому 140-180 осіб, з них 20 стають інвалідами, а 3-4 гинуть.
Статистичні дані свідчать, що:
- кожних три хвилини внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання у світі помирає одна людина;
- в Україні внаслідок травм кожних шість годин гине одна людина;
- кожної секунди у світі на виробництві травмується чотири людини;
- в Україні кожних вісім хвилин травмується одна людина;
- кожного місяця у світі на виробництві травмується така кількість людей, яка дорівнює населенню Парижа.
Міжнародне бюро праці з'ясувало, що в середньому в світі на 100 тис. працюючих щорічно припадає приблизно шість нещасних випадків зі смертельними наслідками. В Україні цей показник майже вдвічі вищий.