Тематика реферативних робіт:
Роль бюджету у економічному розвитку держави.
Роль бюджету держави у соціальному розвитку держави.
Сучасні тенденції формування місцевих бюджетів.
Концептуальні засади бюджетного процесу в Україні.
Тема 2. Склад і структура бюджетної системи України
План
Бюджетна система України: суть, етапи становлення, правові засади, структура, принципи.
Органи управління бюджетною системою України.
Бюджетна класифікація, її суть, значення, принципи побудови та структура.
Ключові поняття: бюджетна система, державний бюджет, місцевий бюджет, зведений бюджет, бюджетна класифікація
1. Бюджетна система України: суть, етапи становлення, правові засади, структура, принципи.
У державних утвореннях будь-якого типу обов’язковим елементом є бюджетна система. За формою бюджетні системи мало чим різняться одна від одної. Як правило, бюджетні системи є двох типів. В унітарних державах дворівнева система, яка включає державний та місцеві бюджети. У державах з федеральним устроєм бюджетні системи включають три й навіть чотири рівні федеральний бюджет, бюджети членів федерації та місцеві бюджети, а також бюджети земель.
Проте економічна природа та суть бюджетної системи проявляється не в її структурі, тобто не в тому, скільки в ній ланок, а в тому, які фінансові можливості законодавчо закріплені за кожною ланкою, який рівень фінансової незалежності мають ці ланки при здійсненні покладених на них конституцією держави та законодавством функцій.
У тоталітарних державах існує надмірна централізація в мобілізації та використанні фінансових ресурсів. Місцеві органи влади розпоряджаються фінансовими ресурсами, які, в основному, виділяє центральна влада, їхні фінансові можливості обмежені, відповідно й функції допоміжні.
Рівень фінансової незалежності місцевих органів влади це найхарактерніший показник рівня розвитку демократичних засад у державі. Без фінансово незалежних місцевих органів самоврядування розвиток демократії не можливий. Тому дуже важливо при побудові бюджетної системи України виробити правильні засади її демократичного становлення та розвитку.
Згідно ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.
Бюджетна система України пройшла такі етапи становлення:
1) доба козацтва: існувала загальновійськова казна запорізького козацтва, до якої надходили доходи від промислів, скотарства, рибальства, полювання. Видатки здійснювалися на військове спорядження, будівництво монастирів та інше.
2) 1918-1922 роки: Українська Центральна рада протягом 14 місяців, а потім більшовицький уряд намагалися оволодіти бюджетним процесом, але спроби виявилися марними через нестабільність політичної та економічної ситуації.
3) 1922-1992 роки: Україна виконувала у бюджетному процесі підпорядковану роль. Утворення СРСР і прийняття Конституції Союзу РСР передбачало створення єдиного бюджету, до складу якого включались бюджети союзних республік. Зміст бюджетного законодавства можна звести до такого:
- єдність бюджетної системи, централізація податкового законодавства у віданні союзних органів і регламентація видатків;
- включення бюджетів союзних республік до складу єдиного державного бюджету, затвердження зведеного бюджету верховними органами Союзу.
В союзному бюджеті на 1924-1925 рр. доля бюджетів союзних республік складала 41,9%, причому, основна частина коштів - 69,2% - припадала на місцеві бюджети. В наступні роки спостерігалась поступова централізація коштів в союзному бюджеті. Наприклад, в 1940 р. на частку союзного бюджету припадало 75,8% фінансових ресурсів державного бюджету країни.
В умовах Союзу державний бюджет України виконував підпорядковану роль у розподільчих процесах. Він був інструментом перерозподілу ресурсів між галузями республіканського господарства і різними соціальними групами населення на територіях України, а також між територіями всередині республіки (у ці роки приблизно 25% національного доходу, створеного в Україні, перерозподілялося через бюджет України, а понад 40% національного доходу через союзний бюджет).
4) У 1990 році було прийнято закон «Про бюджетну систему Української РСР», згідно з яким бюджетна система складається з двох самостійних ланок державного і місцевих бюджетів. У 1992 році Україна вперше склала державний бюджет як незалежна держава (через нього розподілялося більше ніж 60% національного доходу держави., а дефіцит бюджету становив приблизно 3%).
5) У 1995 році Верховна Рада України прийняла нову редакцію закону «Про бюджетну систему України». В цей час відбулося запровадження режиму фінансування бюджетних видатків через систему Державного казначейства, що дало змогу державі контролювати усі ресурси бюджету та позабюджетних фондів; 1996 рік характеризувався впровадженням загальної структури бюджетної класифікації України, що дозволило інституціалізувати та консолідувати окремі статті видатків, які мають спільне призначення;
6) У 1996 році Конституцією України було закріплено основні принципи побудови бюджетної системи України, визначені нові принципи побудови міжбюджетних відносин, встановлено право територіальних громад самостійно затверджувати бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролювати їхнє виконання, встановлювати місцеві податки і збори відповідно до законодавства.
7) У 1997 році прийнято закон «Про місцеве самоврядування», який розширив основні положення Конституції щодо організації бюджетної системи та міжбюджетних взаємовідносин в Україні, ввів поняття поточних місцевих бюджетів і бюджетів розвитку; в цьому ж році створено Рахункову палату України, яка відповідно до статті 98 Конституції України здійснює контроль за використанням коштів державного бюджету від імені Верховної Ради; в 1999 році відбулось впровадження системи функціонування єдиного рахунку Державного казначейства України з обліку коштів державного бюджету, що дозволило значно зменшити термін проходження платежів від платників податків до фінансування видатків бюджету; 2000 рік ознаменувався створенням спеціального фонду державного бюджету та включення до бюджетної системи всіх позабюджетних фондів, крім Пенсійного фонду та трьох фондів соціального страхування.
8) у 2001 році з метою спрощення та модернізації бюджетного законодавства парламентом був прийнятий Бюджетний кодекс, який визначив діючу архітектуру бюджетної системи. Він закріплював розподіл державного бюджету на загальний та спеціальний фонди, регулював міжбюджетні відносини, встановлював кошики доходів різних рівнів бюджету. Однак через кілька років його дії зі зміною соціально-економічних умов в країні почали виявлятися ряд упущень та недоліків, які потрібно було врахувати і усунути.
9) 2010 рік прийняття нового Бюджетного кодексу України. Ним, окрім іншого, передбачається запровадження середньострокового планування, розширення сфери застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі, удосконалення управління борговою політикою, виключне спрямування надпланових доходів державного бюджету на реалізацію пріоритетних інвестиційних програм і здійснення заходів, пов’язаних із проведенням соціальних реформ, посилення фінансового контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів, удосконалення системи управління державним боргом, забезпечення фінансової самодостатності місцевих бюджетів, модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі.
10) Оскільки бюджетна система не може успішно функціонувати без добре налагодженої і закріпленої правовими нормами податкової системи, то в 2011 році було введення в дію Податковий кодекс України, яким передбачено значне реформування податкової системи, що суттєво вплинуло на зміну деяких положень Бюджетного кодексу, зокрема щодо джерел доходів бюджетів різних рівнів.
Правові засади бюджетної системи України встановлюються Конституцією України та конкретизуються в Бюджетному кодексі України.
Згідно статті 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.
Згідно ст. 5 Бюджетного кодексу України: Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів (понад 11 тис. самостійних місцевих бюджетів) (рис. 1).
Місцевими бюджетами визначаються: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
До бюджетів місцевого самоврядування належать бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань (у тому числі районів у містах).
Зведений бюджет України це сукупність показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України та використовуються для аналізу і прогнозування соціально-економічного розвитку.
Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів областей та бюджетів міст Києва і Севастополя.
Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим значення.
Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.
Зведений бюджет району включає показники районного бюджету, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.
Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. Якщо місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району у місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.
Рис.1. Структура бюджетної системи України
Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:
1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;
2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період;
3) принцип самостійності – Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними.
- держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. А органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави.
- самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети;
4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;
5) принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
6) принцип ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням (далі - гарантовані послуги), при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача;
8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;
9) принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
10) принцип публічності та прозорості - інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів.