§3. Правосуб'єктність міжнародних організацій

Для вирішення питання про активне співробітництво на постійній організаційній основі держави створюють міжнародні організації і наділяють їх міжнародною правосуб'єктністю необхідною для здійснення ними своїх Функцій і досягнення поставлених завдань.

Характерні ознаки міжнародних організацій:

1) похідні суб'єкти міжнародного права;

2) є носіями загальних інтересів держав-членів і покликані їх захищати;

3) створюються для виконання чітко обумовлених функцій і досягнення визначених завдань;

4) наділені необхідним обсягом міжнародної правосуб'єктності;

5) мають автономію волі в чітко встановлених межах, що зафіксовані в установчому акті (статуті),

6) самостійно, від свого імені укладають договори і несуть зобов'язання і відповідальність за свої дїї,

7) знаходяться в країні перебування на підставі міжнародного договору, а не норм національного права

Слід зазначити, що міжнародна організація - це орган співробітництва а не наддержавна надбудова Для неї обов'язкові й таю норми міжнародного права, що створені державами без її участі

Правосуб'єктність організації випливає з того обсягу повноважень, якими наділили її держави Компетенція організації обмежена лише тими задачами, заради виконання яких вона створена

Таким чином, правосуб'єктність організацій є похідною (від правосуб'єктності держав) і спеціальною (у рамках цілей і повноважень, визначених статутом)

§4. Правосуб'єктність народів, націй, що борються за свою незалежність і визнані такими

Становлення цього суб'єкта засновано на принципі заборони колоніалізму та відноситься до 60- х років XX сторіччя Статут ООН закріплює право націй на самовизначення, у відповідності з яким боротьба націй за створення власної держави є законною

У міжнародному праві звичайно йде мова не про народи і нації, а про національно-визвольні рухи тому що питання про особливий статус народу що бореться, чи нації виникає лише коли боротьба досягає рівня національно -визвольного руху

- Правосуб'єктність носить тимчасовий, перехідний характер Основне завдання при цьому - визначити правовий статус нації, що бореться і забезпечити н захистом норм міжнародного права

Народ виявляє міжнародну правосуб'єктність у випадку повстаннр ти своєї держави й у випадку державотворення При цьому не кожна нація ярод можуть визнаватися суб'єктами міжнародного права, оскільки для цього необхідна констатація факту « така, що бореться» у ході національно-визвольної війни народи створюють свої керівні органи, що виражають його суверенну волю При цьому сама держава ще не сформована, отже, це ще додержавні, але вже політичні органи Саме вони на визначений період представляють народ на міжнародній арені

§5. Правосуб'єктність державоподібних утворень

За своєю суттю державоподібні утворення є нетиповими суб'єктами міжнародного права До них відносяться вільні міста і Ватикан

Вільне місто - самоврядне політичне утворення, якому на підставі договору наданий міжнародно-правовий статус, що дозволяє брати участь в економічних, культурних і політичних міжнародних правовідносинах

Так, Віденський трактат 1815 р оголосив Краків вільним містом під заступництвом Роси, Австрії, Пруссії, у 1919 році - для вирішення суперечки між Німеччиною та Польщею під гарантією Ліги Націй надано статус вільного міста Данцигові (Гданську) до 1939 року, суперечка Італії і Югославії відносно Трієста призвела до розробки Статуту Вільної території Трієст (у 1954-му році сторони, що сперечалися, розділили між собою територію Трієста)

Вищим юридичним актом для цього суб'єкта є міжнародно-правовий договір, що визначає особливу правосуб'єктність вільного міста, а не волевиявлення народу, оскільки останній фактично відсутній (народу немає, -є населення) Управління здійснюється комендатурами, муніципалітетами, священиками

Ватикан - місто-держава, яка служить резиденцією міжнародного Центра католицької церкви і володіє, внаслідок сформованого звичаю, специфічною міжнародною правосуб'єктністю

Святий престол бере участь у міжнародних конвенціях, підтримує дипломатичні відносини більше ніж з 80 державами, має статус спостерігача в ООН, є членом ЮНЕСКО, МАГАТЕ.

§6.Правосуб'єктність транснаціональних корпорацій Транснаціональна корпорація (ТНК) — специфічний суб'єкт міжнародних правовідносин, що підпадає за своєю природою та змістом під господарчі товариства, володіє рядом специфічних ознак, і не обмежений у своїй діяльності державними кордонами однієї країни.

Ознаки транснаціональної корпорації:

1) економічно єдина система;

2) група самостійних, юридично відокремлених підприємств, що діють на території декількох держав;

3) керівництво і контроль за діяльністю ТНК здійснюється з єдиного центра;

4) ТНК перебуває за межами юрисдикції одного або декількох держав;

5) економічна єдність фактично оформлена юридичною множинністю.

Види транснаціональної корпорації':

1) національні за капіталом, але міжнародні за сферою діяльності;

2) міжнародні як за капіталом, так і за сферою діяльності.

У межах СНД підписана Конвенція "Про транснаціональні корпорації' (Москва, 06.03.1998р.), ратифікована Законом України № 921-ХІУ від 13.07.1999р. з 2-ма застереженнями (1 - згода Антимонопольного комітету України на створення ТНК у межах України та за її кордонами обов'язкова при наявності загрози монополізації ринків України чи впливу на економічну конкуренцію; 2 - застосовуються 2 і 8 абзаци преамбули і слова в ст.19 Економічний суд СНД чи інші).