§3. Міжнародне право Середньовіччя (з V ст. До Вестфальского миру 1648 р.)

Незважаючи на те що Середньовіччя характеризується веденням державами постійних війн, розвиток державності, як і необхідність вступати в різноманітні міжнародні відносини (насамперед, у мирні і торгові), призвели до становлення окремих інститутів міжнародного права

З XII століття починається рецепція римського права, у зв'язку з чим на міжнародні позиції держав на рівні з Біблією і церковними актами стало впливати і римське право, яке обумовило подальший розвиток ряду інститутів міжнародного права, що стосуються, наприклад, способів придбання території, міжнародних договорів

З XIII століття в купецьких колоніях італійських міст-республік з'являються консули, основною функцією яких було вирішення спорів між співгромадянами і захист їх інтересів в іноземних державах, на території яких вони знаходилися

З XV століття з'являються постійні посольства Посли, як і колись, користаються недоторканістю Принцип недоторканості поширюється і на приміщення, які належать посольству

Одержує певний розвиток і право міжнародних договорів Вони укладаються не тільки з питань, пов'язаних із закінченням війни чи передачею території, але й з питань розвитку і зміцнення міжнародних політичних і торгових відносин, династичних зв'язків Особлива увага в договірній практиці держав приділяється питанню забезпечення виконання міжнародних договорів

Успіхи в мореплавстві та суднобудуванні впливали також і на міжнародне право, що проявлялось у претензіях морських держав на прилягаючі до їх берегів морські простори, формування принципу відкритого моря (Г Гроцій), обґрунтування права держав на прибережні води, тобто на територіальне море

Створювались норми, які стосувалися також і правового режиму судів у таких просторах, як територіальне, відкрите море, у портах На становлення правового режиму портів дуже вплинули збірники морських звичаїв, такі як Родоське право, Олеронські сувої, Консолато дель марі, Вісбійські закони й ін

Незважаючи на те, що в Середньовіччі війна вважалася природним станом, подальший розвиток одержують такі мирні способи вирішення міжнародних суперечок, як посередництво й арбітраж {укладаються спеціальні договори про арбітражний розгляд)

В XVI сторіччі з'являється поняття „суверенітет" висунуте і науково обґрунтоване французьким вченим Ж Боденом (1530 - 1596р р ) у його роботі «Шість книг про республіку» 1576 р Під суверенітетом розумілася абсолютна і постійна влада монарха Вона виявлялася у виданні законів що поширюють свою дію на всіх осіб і установи держави, у вирішенні питань війни та миру, у призначенні посадових осіб, у помилуванні У XVII столітті поняття „суверенітет" було сприйнято народним правом, і з тих пір суверенітет визнається необхідною юридичною властивістю держави

§4. Міжнародне право з 1648 року до 1815 року

1648 рік знаменується укладенням Вестфальского миру, який завершив Тридцятирічну війну в Європі (1618 - 1648 р) Вестфальский договір вирішив ряд міжнародно-правових питань, що вплинули на наступний розвиток міжнародного права і на історію європейських держав, саме ним було закладено основу класичного міжнародного права, що формувалося в наступні сторіччя Ним вперше була встановлена система політичної рівноваги, сутність якої полягала в тому, що створена договором єдність європейських держав вважалася незмінною і проти держави-порушника договірних положень могла вестися справедлива війна

Розвиток міжнародного права в цей період безпосередньо пов'язаний з ідеєю рівноправності держав і поняттям суверенітету, що ототожнювався з незалежністю і повновладдям держави

У посольському (дипломатичному) праві затвердився принцип недоторканості посла, а також недоторканості посольських приміщень Було визнано, що посол непідсудний судам держави перебування за зроблені борги чи злочини Зростання міжнародної торгівлі і й значення для внутрішньої економіки переродили правовий статус консулів Якщо раніше консули обиралися купцями зі свого середовища чи з почесних громадян, то тепер вони знаходяться на державній службі і призначаються тільки державами Правове положення консулів і їх Функцій закріплювалося в міжнародних договорах

Серед договорів цього періоду виділяються договори про торгівлю і мореплавство, що, зокрема, стосувалися правового положення іноземців У договірній практиці XVIII сторіччя широко використовувався принцип найбільшого сприяння, під яким розумілося надання підданим договірних держав таких же прав і пільг, які вони надавали підданим третіх держав

Особливе значення для наступного розвитку прав і свобод людини і громадянина як інститутів внутрішнього і міжнародного права мала Декларація прав людини і громадянина 1789 року

Починаючи з кінця XVII сторіччя, стали з'являтися збірники міжнародних договорів Першим був збірник, випущений у 1693 році Г В Лейбнщем під назвою «Кодекс дипломатії і міжнародного права» Г Ф Мартене видав «Збори договорів про союз», вісім томів якого вийшли в період з 1791 по 1801 рік