§2. Міжнародне право стародавнього світу

Відносини перших держав між собою призвели до утворення міжнародно-правових норм, однак у вигляді відокремленої системи міжнародне право ще не існувало.

Збережені історичні пам'ятки свідчать, що держави вели переговори з таких питань, як ведення та закінчення війн, укладення договорів, оформлення союзницьких відносин і т. ін.

В основі міжнародно-правових норм стародавності лежали звичаї, Що регулювали відносини між племенами, а також між племенами і першими державами. Міжнародно-правові звичаї протягом сторіч залишалися основним джерелом міжнародного права. В той же час поряд із звичаями держави для регулювання своїх відносин укладали договори спочатку в усній, а з появою письменності і в писемній формі.

У першому тисячолітті до нашої ери велику роль у міжнародних відносинах на Ближньому та Середньому Сході відігравали такі держави, як Ассирія, Вавилон, Персія, Урарту, держави в Стародавньому Китаї і

Стародавній Індії Договори, що укладалися в цей час, найчастіше стосувалися питань війни, захоплення земель, одержання данини, утворення військових союзів, закріплення династичних зв'язків, давньокитайські держави підтримували регулярні дипломатичні зв'язки, укладали міжнародні договори, давньоіндійські держави визнавали недоторканість посольств та відокремлювали договори, що укладаються в мирний час, і договори, викликані війною Вважалося, що держави можуть відмовитися від виконання договорів тільки в тому випадку, якщо можуть дати цьому відповідне обґрунтування

У VIII ст до н є виникли давньогрецькі міста-держави (поліси) У Древній Греції вважалося, що тільки грецькі держави і їхні колонії підпадають під дію права, оскільки повноправними громадянами вважалися лише греки, а інші народи належали до варварів Поліси підтримували між собою відносини шляхом напрямку посольств, причому вісники і посли користалися недоторканістю і знаходилися під заступництвом богів

Грецькі поліси виробили певні правила, що стосувалися війн, які були передвісниками міжнародно-правових норм (про початок війни необхідно було офіційно оголосити, заборонялося застосовування отруєної зброї, заборонялося вбивати осіб, що ховалися в храмах тощо) Крім того, війни поділялися на законні і незаконні Для ведення законної війни необхідні були причини, у якості яких виступали захист від нападу, виконання союзних зобов'язань і ін

Значна роль у становленні міжнародного права належить Стародавньому Риму У Древньому Римі як і в Древній Греції існував інститут заступництва іноземців Дане положення і призвело до призначення спеціальної особи — ргеаіог регедппиз, до функцій якого входили справи, пов'язані з участю іноземців У результаті діяльності преторів з'явилися правила, що визначають правове положення іноземців Саме в Стародавньому Римі сформувалось іие депііит — право народів, під яким розумілося право, що застосовувалося до всіх осіб — як до римлян, так і до іноземців В епоху рецепції римського права в Європі ^з депішт призвело до виникнення в науці і практиці держав поняття «міжнародне право» Римське право дуже вплинуло на подальший розвиток правової науки, у тому числі і міжнародному праві Зокрема, під впливом грецьких стоїків римські юристи розвили ідею природного права, під яким розумілося право, що випливає з природи У зв'язку з цим природне право поширює свою дію на всіх осіб, на всі народи Згодом ця ідея знайшла своє відображення й у міжнародно-правовій науці