§5. Юридично обов'язкова сила міжнародного права

Юридично обов'язкова сила - необхідна властивість міжнародного права, яка проявляється в регулюванні міжнародних відносин специфічним, притаманним праву особливим методом

При створенні норми мають місце як би дві угоди одна - щодо змісту норми, друга - про надання їй юридично обов'язкової сили

Угода держав додає юридично обов'язкову силу не тільки окремому договору, окремій нормі але й міжнародному праву в цілому Саме це знаходить відображення в принципі добросовісного виконання обов’язків з міжнародного права - "Расіа зипі зегуапсіа" (лат договорів повинно дотримуватись), який юридично зобов'язує дотримуватися міжнародно-правових норм Юридична сила загальновизнаних норм міжнародного права породжується спільною волею держав

Створене внаслідок угоди сторін міжнародне право відображає та закріплює міждержавний правопорядок, який відповідає саме такому ступеню історичного розвитку Тому міжнародне право стоїть вище держав, які його створюють Формально вони можуть прийняти, змінити або відмінити кожну норму, але фактично реальні умови спонукають їх поважати історично обумовлену систему міжнародного права

Юридична обов'язковість права пов'язана з практичною необхідністю міжнародного права, з розумінням раціональності підпорядкованості праву задля забезпечення як національних, так і загальних інтересів держав

У той же час держави можуть надати міжнародному праву юридичну силу за допомогою такого притаманного їм явища_г як суверенітет, а саме верховної, необмеженої влади у вирішенні своїх внутрішніх і зовнішніх питань Суверенній владі держави належить центральна роль і в механізмі реалізації норм міжнародного права

З іншого боку, міжнародне право обмежує свободу дії держави, а не п суверенітет Заборона свавілля (як один із видів обмежень та заборон) фактично становить гарантію права, а не Гї обмеження Ця позиція знаходить підтвердження в рішеннях міжнародних судів і в Договірній практиці

Таким чином, беручи на себе певні зобов'язання в процесі співпраці та взаємовідносин, держава, тим самим, суттєво розширює можливість здійснення своїх суверенних прав

Тема 2. Історія становлення і розвитку міжнародного права

1. Історія і наука міжнародного права.

2. Міжнародне право стародавнього світу.

3. Міжнародне право Середньовіччя (з V ст. до Вестфальского миру) 1648 р.).

4. Міжнародне право з 1648 року до 1815 року.

5. Міжнародне право з 1815 року до закінчення Першої світової війни.

6. Міжнародне право з 1919 року до створення ООН. Сучасне міжнародне право.

§1. Історія і наука міжнародного права

Історія міжнародного права нерозривно пов'язана з історією міжнародних відносин, з історією людської цивілізації, зокрема з виникненням так званих центрів людської цивілізації. У давнину до них відносилися райони Стародавнього Китаю, Стародавньої Індії, долини рік Нілу, Тигру і Євфрату, Греція і Рим. З розвитком людського суспільства з'явилися й інші центри міжнародного життя (в Африці, Азії й ін). Держави, що розташовувалися в таких центрах, підтримували різноманітні відносини між собою, що вело до виникнення міжнародно-правових норм.

Міжнародно-правові норми, що регулювали відносини держав, розташованих у- регіональних центрах, носили переважно двосторонній характер,,однак поряд з ними існували й норми регіонального характеру, які створювались внаслідок існування загальних тенденцій розвитку держав різних регіонів

Ряд міжнародно-правових норм, що виникли в далекому минулому, зазнали різних змін і ввійшли в сучасне міжнародне право, наприклад деякі норми, що відносяться до дипломатичного права і до права міжнародних договорів.

Процес виникнення, розвитку і формування міжнародно-правових норм тісно пов'язаний з переломними моментами історії, тому можна дати таку періодизацію історії міжнародного права: 1) міжнародне право в стародавності; 2) міжнародне право середньовіччя (з V ст. до Вестфальского миру 1648 р., що завершив Тридцятирічну війну); 3) міжнародне право нового часу. Останній період можна розбити на етапи: міжнародне право з 1648 року до Віденського конгресу 1815 року, яким завершилася епоха наполеонівських війн; з 1815 року до закінчення Першої світової війни і Версальського мирного договору 1919 року; з 1919 року до завершення Другої світової війни і створення в 1945 році Організації Об'єднаних Націй. У даний час розвиток міжнародного права відбувається під знаком системи ООН з її спеціалізованими установами.

Кожен історичний період наклав свій відбиток на міжнародне право і став визначеною віхою в його розвитку.