§4. Окремі види економічних договорів і угод, їх основні характеристики

За об'єктом регулювання міжнародно-економічні договори можливо виділити у наступні групи:

1) які визначають міжнародно-правовий режим економічних зв'язків;

2) які регулюють проходження товарів чи послуг, або капіталу через Державні кордони;

3) які регулюють платежі між державами;

4) про взаємне надання транспортних, страхових, банківських послу_г пов'язаних з забезпеченням проходження товарів чи послуг, або капіталу через державні кордони;

5) про перевезення вантажів морським, залізничним, повітряним та автомобільним транспортом;

6) про міжнародне регулювання цін на товари з сировини;

7) інші міжнародні угоди (договори про економічну допомогу, про міжнародне регулювання виробництва і т. ін.).

Торгові договори

Найважливішою формою економічної співпраці держав є торговий договір, який містить міжнародно-правові принципи та умови (торговельно-політичний режим) торгових та інших економічних відносин між державами.

Торгові договори встановлюють загальний правовий режим торгівлі, та можуть мати різне найменування - договори про дружбу, торгівлю і мореплавство, про торгівлю та навігацію. Внаслідок свого характеру торгові договори укладаються від імені глав держав і підлягають ратифікації, після чого, як правило, виступають основою для укладення більш конкретних міжурядових угод. Договорами встановлюється правовий режим, який сторони взаємно надають одна одній в питаннях регулювання порядку експорту й імпорту товарів, податкового оформлення, оподатковування й інших питань торгової та пов'язаною з нею діяльністю. Як правило, торгові договори мають тривалий термін дії - 5 років і більше. Мають місце випадки, коли договори укладаються безстроково, тобто без чіткого визначення терміну їхньої дії.

Найчастіше в галузі торгівлі товарами встановлюється режим найбільшого сприяння, і конкретно вказуються сфери, на які він поширюється. Обсяг статусу найбільшого сприяння встановлюється конкретно в кожному міжнародному договорі, при цьому застосовується метод перерахування випадків (сфер, товарів, і т. ін.), при яких застосовується режим найбільшого сприяння.

Прикладом торгового договору може виступити угода між урядом України й урядом республіки Вірменія "Про вільну торгівлю" від 07.10.1994р. ратифікована Законом N 167/96-ВР від 05.05 96 ) Так, у ст.ст. 1, 2 Угоди освіттлені питання обкладення митом, та питання оподаткування (заборона підвищення ставок податків або зборів на товари, аналогічні товарам внутрішнього виробництва, чи товарів що вироблені та надходять з третіх країн заборона застосовування у відношенні складування, перевантаження, збереження, перевезення товарів договірної сторони правила інші, ніж ті, що застосовуються в аналогічних випадках у відношенні власних товарів, чи товарів походженням з третіх країн.). Питання, пов'язані з порядком здійснення транзиту по території країн-учасниць висвітлені в ст.7 (дотримання принципу волі транзиту - обов'язок сторін забезпечити безперешкодний транзит через їх територію товарів, що походять з митної території один-одної та інші умови.

Контингентні угоди (угоди про товарообіг)

Являють собою угоди між урядами держав-учасниць про постачання товарів. Як правило укладаються терміном не більше ніж на один рік, однак у деяких випадках термін угоди може досягати й п'яти років.

Контингенти взаємних постачань товарів наводяться в переліках, що є доповненням до угоди. В них визначається як загальна кількість товару по кожній з позицій, так і його річні обсяги протягом терміну дії угоди, якщо ця угода довгострокова. За згодою сторін переліки можуть щорічно Доповнюватися й уточнюватися, що оформлюється відповідними протоколами між урядами. Уклавши контингентні угоди, уряди зобов'язуються безперешкодно надавати дозвіл на експорт і імпорт товарів у межах погодженої кількості і виду. Іноді, на основі взаємності, уряду надають гарантії ^{На пос}тачання відповідних товарів.

Кредитні угоди

Являють собою договори згідно до яких одна із сторін (держава-кредитор) надає іншій стороні (державі - боржнику) певну суму коштів, а інша сторона погашає суму боргу на передбачених угодою умовах Під умовами погашення боргу розуміються тверда валюта, банківські метали постачання товарів тощо. За такими угодами сторона - боржник зобов'язана сплатити певний відсоток за користування кредитом.

Міжурядова кредитна угода - угода про зобов'язання сплатити 6ор_г Кредит надається не для безпосереднього його використання урядом, а в інтересах визначених суб'єктів даної держави.

Додатковими гарантіями для укладення міжурядової кредитної угоди є:

1) ратифікація кредитної угоди відповідно до законодавства про міжнародні договори;

2) видача боржником урядових боргових зобов'язань;

3) видача боржником боргових зобов'язань чи казначейських векселів Національного банку.

Зміст угод про постачання товарів у кредит розкриває, як правило, там положення: сума кредиту чітко визначена; постачання товарів кредитора передують постачанням товару боржника; за користування кредитом уряд -боржник сплачує уряду - кредитору певний відсоток, що називається "вар­тість кредиту".

Угоди про міжнародні розрахунки

Це міжурядові угоди про порядок здійснення розрахунків за товари, послуги й інші торгові та неторгові операції. Можуть укладатися окремо, але можуть виступати і як положення, що включаються до складу угод про товарообіг. Існують наступні види угод про міжнародні розрахунки:

Платіжні - містять зобов'язання урядів на дозвіл переказів конвертованої чи обмежено конвертованої валюти в межах здійсненне платежів між відповідними державами.

Клірингові - визначають порядок взаємних розрахунків шляхом зустрічних вимог і зобов'язань, що виникають у зовнішній торгівлі, переказу іноземної валюти

Метою таких договорів є необхідність збалансувати взаємні платежі. Оскільки курс валют, у якій відбуваються розрахунки коливається, - передбачається валютне застереження , згідно з якою готівка на кредитних перераховується при зміні курсу валют.

Довгострокові комплексні угоди про економічне, промислове і науково- технічне співробітництво

Визначають загальні перспективи, нові напрямки і сфери промислового й торгового співробітництватва та його організаційні форми. Містять зобов'язання урядів держав сприяти співробітництву між зацікавленими організаціями і підприємствами шляхом створення для цього необхідних умов.

Приклад - Угода про основні напрямки економічного і торгового та науково-технічного співробітництва між СРСР та Індією від 1985р., Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про науково-технічне співробітництво від 27 серпня 1996 р.( Угоду ратифіковано Законом N 41/98-ВР від 16.01.98 )

Товарні угоди

Угоди укладені між державами-експортерами і державами-імпортерами мінеральної і сільськогосподарської сировини. Мета укладання таких угод -створення умов, здатних запобігти фактам значних стрибків цін на сировину шляхом врегульованого визначення експортно-імпортних квот для держав-виробників і встановлення мінімальних та максимальних цін на такі товари. Так, держави-експортери беруть обов'язок не пропонувати на експорт конкретного товару більш ніж це встановлено для нього квотою. В свою чергу держави-імпортери повинні здійснити закупівлю визначеної кількості товару.

Внаслідок неможливості регулювання обсягу того чи іншого товару, в товарних угодах передбачається міжнародна система контрольованих запасів (національні - зберігаються в межах держав-експортерів, квазіміжнародні зберігаються в межах держав-експортерів, але підлягають розподіленню згідно з міжнародними нормами, міжнародні - зберігаються міжнародними організаціями ( Між африканська організація з кави, ОПЕК)

Міжнародний договір про надання технічних послуг

До технічних послуг відноситься монтаж, нагляд за монтажем (шефнагляд), послуги сервісу.

На сьогоднішній день універсальна міжнародна конвенція в цій сфер ще відсутня. Проте, активно укладаються угоди між окремими державами метою яких є регулювання основних питань співробітництва в області технічних послуг. Так, наприклад, Угода про співробітництво в області технічного нагляду за судами і їхньої класифікації (Варшава, 15 грудня 1961 року), укладена між урядами НРБ, ВНР, ГДР, ПНР, РНР, СРСР і ЧСР.

Сторони зобов'язані здійснювати обмін інформацією з питань організації роботи органів технічного нагляду і класифікації; обмін діючими правилами і нормативними матеріалами, що стосуються здійснення технічного нагляду за будівництвом і експлуатацією судів, а також правилами їх класифікації з метою можливої уніфікації цих правил і нормативних матеріалів, консультації з актуальних технічних проблемах, що є цікавими для сторін, і обмін технічною літературою; обмін будь-якою іншою інформацією з питань технічного нагляду за судами і їх класифікації і т. ін.

Міжнародно-правове регулювання інвестиційної діяльності

Конвенція універсального характеру, що регулює здійснення іноземних інвестицій поки ще відсутня. Але існує ряд міжнародно-правових актів, що визначають порядок захисту іноземних інвестицій.

Сеульською конвенцією 1985р. було утворено Багатобічне агентство по гарантії інвестиції

У рамках СНД укладено більше 10 міжнародних договорів з питань власності й інвестицій держав-учасниць, однією з яких є Конвенція про захист прав інвестора укладена в Москві 28.03.97р.

Згідно з її положеннями, стороною інвестиційних відносин може бути юридична чи фізична особа. Конвенцією встановлюється принцип сприяння у інвестиційній діяльності, за винятком вилучень, що можуть установлюватися національним законодавством країни-реципієнта. Перелік вилучень містить назви галузей, підприємств, організацій, що відповідно до національного законодавства сторін не підлягають приватизації, чи існуванню або іншим формам роздержавлення власності.

Конвенцією закріплені також і пріоритетні галузі здійснення інвестицій, і питання захисту інвестицій від процедур націоналізації і реквізиції; відшкодування збитку, заподіяного інвестору неправомірними рішеннями і діями (бездіями) державних органів або посадових осіб. Причому, компенсація за нанесення збитку інвестору виплачується у валюті, в якій здійснені інвестиції.

Джерелами міжнародного інвестиційного законодавства є й двосторонні угоди про підтримку здійснення і захисту іноземних інвестицій, або відповідні розділи міжнародних торгових договорів.

Крім зазначених основних видів міжнародних економічних договорів практиці міждержавної економічної взаємодії відомі й інші спеціальні різновиди, що регулюють економічні відносини, наприклад, у галузі транспорту, туризму, охорони інтелектуальної власності, міжнародного регулювання зв'язку, сільського господарства тощо.