4) Морське дно за межами континентального шельфу;

5) космічний простір (Договір про принципи діяльності держав _п дослідженню і використанню космічного простору, включаючи М

і інші небесні тіла від 27.01 1967р.);

6) небесні тіла в космічному просторі.

§2. Державні кордони

Державний кордон - юридично обґрунтована умовна лінія, що визначає межі державної території.

Значення кордонів полягає в чіткому визначенні меж території і відповідно, сфери територіальної юрисдикції.

Лінія проходження кордонів і їх режим закріплюються договорами прикордонних держав і внутрішнім законодавством. Договори про режим кордонів звичайно містять положення про проходження і позначення лінії кордонів на місцевості, про спільні комісії з їх перевірки, про порядок користування прикордонними водами, залізними й шосейними дорогами, які перетинають кордони тощо,

Розрізняють наступні види кордонів:

1) сухопутні; 3) повітряні;

2) водні; 4) кордони надр.

Етапи встановлення кордонів:

Делімітація - договірний процес визначення кордонів і нанесення їх на карту.

Демаркація - процес спорудження спеціальних прикордонних знаків і складання відповідних документів

Редемаркація - процес відновлення раніше встановлених кордонів.

Сухопутні кордони встановлюються:

по характерних точках, лініях рельєфу, чітких орієнтирах (ріки, гори, і інші відносно-стабільні природно-географічні утворення);

2) між умовними точками без природних орієнтирів;

3) по меридіанах та паралелях.

Водні кордони на ріках встановлюються:

1) посередині головного фарватеру, чи по тальвегу- (лінія найбільших глибин, якщо ріка судноплавна);

2) посередині (якщо річка несудоплавна);

3) посередині головного рукава (якщо річка має кілька рукавів);

4) водні кордони на озерах і інших водоймах - по прямій лінії, яка з'єднує виходи кордонів до берегів водойму.

Морські кордони збігаються з зовнішніми межами його територіальних вод чи з лініями розмежування територіальних морів суміжних з протилежними державами.

Внутрішні води - води, що знаходяться між берегом держави і прямими вихідними лініями, прийнятими для відліку ширини територіального моря.

Заняття промислами і дослідженнями у внутрішніх водах, також як ¹ захід судів іншої держави, можливі тільки на підставі дозволу органів влади.

Територіальні води - морський пояс, розташований уздовж Рега, а також за межами внутрішніх вод, ширина якого не повинна, ^{ЯК Прави}ло, перевищувати 12 морських миль.

Зовнішня межа територіальних вод є кордоном прибережної ви, і, відповідно, територіальні води знаходяться під юрисдикцією держави. В межах територіальних вод діє право мирного проходу ІНОЗеМНИХ СУДІВ 3 МеТОЮ Перетину ЦИХ ВОД без ЗаХОДу у ВНУТРІШНІ воді, не стаючи на рейд тощо.

Континентальний шельф - морське дно, включаючи його надр₅ що простираються від зовнішнього кордону територіальних щ прибережної держави убік моря до встановлених меж (200 морську миль від територіальних вод, або не більше 350 миль у тому випадку якщо підводна окраїна материка більше 200 миль).

Режим шельфу не поширюється на води і простір під ним Відповідно до Закону України "Про власність" континентальний шельф є виключною власністю народу України.

Виняткова економічна зона - це район, що знаходиться за межами територіального моря і прилягаючої до нього зони шириною до 200 морських миль від вихідних ліній з яких вимірюється шириш територіальних вод.

Прибережна держава має суверенні права щодо розвідки та розробки природних ресурсів (як живих так і неживих), та інші права (виробництво енергії води, вітру і т. ін.).

У 1995р. Рада Глав СНД прийняла Концепцію охорони зовнішніх

кордонів Прикордонними військами держав - учасниць СНД. Документом затверджено розподіл кордонів на внутрішні і зовнішні. Внутрішні - між державами СНД ("режим "прозорості"), зовнішні - кордони СНД із суміжними державами, які не входять в СНД.

Мета прикордонної політики - забезпечення безпеки і стабільності на зовнішніх кордонах. Принципи - всебічне співробітництво з охорони кордонів і взаємна відповідальність держав за забезпечення належної охорони своїх ділянок зовнішніх кордонів.

За допомогою законодавства і міжнародних договорів на кордоні встановлюється прикордонний режим, який сприяє безпеці держав, ^г також відкриває простір для реалізації правомірних, необхідних державі зв’язків, і у той же час, перешкоджає в'їзду та ввозу, який суперечить інтересам держави. Перетинання кордону дозволяється на основі відповідних документів тільки в пунктах пропуску, обумовлених національним правом і міжнародними договорами.