§2. Поняття та загальна класифікація норм міжнародного права як важливої складової системи

Норма міжнародного права — формально-визначене правило поведінки, яке встановлюється за взаємною згодою суб'єктів міжнародного права та забезпечується своєрідним юридичним механізмом зобов'язання

Ознаки норми міжнародного права ;

1) покликана врегулювати міжнародні відносини,

2) має вигляд загального правила поведінки, розрахованого на невизначену кількість випадків,

3) більшість норм містить лише диспозицію, а санкції визначені системою взагалі,

) встановлюються за взаємною згодою суб'єктів міжнародного права, ) має своєрідний механізм реалізації власних приписів

У міжнародному праві набув розповсюдження термін норми ^{м Яког}о права", який розуміють у двох значеннях

1) як особливий вид міжнародних норм - маються на увазі такі норми, я^ не породжують чітких прав та обов'язків, а дають лише загальну установку, якої в той же час суб'єкти повинні додержуватись. Характерна наявність таких словосполучень як: прийняти необхідні заходи, прагнути, добиватися і та ін.

2) як неправові міжнародні норми - маються на увазі такі норми, які мають місце у не правових актах (резолюції міжнародних органів та організацій, наприклад, ОБСЄ, спільні заяви, комюніке і т. ін.).

Значення норм "м'якого права" велике для діяльності міжнародних органів та організацій, що здійснюють з їх допомогою попереднє, доправове регулювання деяких відносин та впливають на розвиток міжнародного права.

Класифікація норм міжнародного права:

1. За змістом та місцем в системі - цілі, принципи, норми.

2. За сферою дії-універсальні, регіональні, партикулярні (локальні).

3. За юридичною силою - імперативні, диспозитивні.

4. За функціями в системі - процесуальні, матеріальні.

5. За джерелом виникнення - звичаєві, договірні, норми рішень міжнародних організацій.

6. За способом • регулювання правовідносин - заборонюючі, зобов'язуючі, управомочні.

7. Інші види — програмні, рекомендаційні.

Універсальні норми - відображають сутність міжнародного права взагалі як універсального регулятора міжнародних відносин, є загальновизнаними та глобально дійовими ( Женевська конвенція про відкрите море 1958р., Конвенція ООН з морського права 1982р, Вашингтонський договір про Антарктику 1959р. і под ).

Регіональні норми - виникають у регіонах інтеграції взаємодії держав з метою більш високого та якісного нормативного регулювання специфічних регіональних відносин (ЄС, американське мусульманське право, соціалістичне право і под.).

Партикулярні (локальні) норми - мають своє розповсюдження на відносини з обмеженим колом учасників та характеризуються індивідуалізованістю регулювання відносин. Є найпоширенішим видом. Основним джерелом партикулярних норм є договори. Характеризуються також більш спрощеним механізмом прийняття, зміни та припинення.

Виконують важливі функції:

1) виступають важливим засобом конкретизації універсальних норм відносно окремих випадків;

2) сприяють реалізації універсальних норм у окремих випадках;

3) регулюють відносини, які не охоплені міжнародним правом.

Імперативні норми (лат. - іиє содепз) - володіють особливою юридичною •• силою, що не дає можливості відхилятися від встановлених обмежень навіть шляхом взаємної згоди окремих держав. Договір, що містить положення, які протирічать імперативним нормам буде визнано недійсним. Імперативними нормами є норми, які передбачають заборону агресії, колоніалізму, піратства та работоргівлі, принцип мирного вирішення спорів і под. Всі принципи міжнародного права, закріплені Статутом ООН є імперативними за своїм характером. Забезпечуються особливими засобами такими як: наявність універсальних правовідносин відповідальності, тобто питання про притягнення правопорушника до відповідальності може поставити не тільки постраждала держава, а й інший суб'єкт правовідносин;міжнародна кримінальна відповідальність посадових осіб держави- порушника.

Диспозитивні норми - такий вид норм міжнародного права, який надає можливість відступати від них за взаємною згодою сторін, але в тому разі, якщо не будуть порушені права та законні інтереси третіх осіб. Диспозитивні норми складають переважну більшість локальних і універсальних норм. Вони мають повну юридичну силу тобто обов'язкові для виконання, якщо не було оговорено інше Диспозитивність передбачає не обмеженість в дійовій силі, а можливість регулювати відносини інакше, ніж передбачено загальною нормою.

Процесуальні - норми, які встановлюють та регулюють процеси створення та здійснення міжнародного права (більшість норм Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969р регламентують порядок створення, дію та припинення дії договірних норм, більшість норм міжнародних організацій, також практично кожен договір містить свої процесуальні норми).

Програмні норми - норми, які закріплюють існуючий стан відносин разом з визначенням майбутнього бажаного стану, та в юридично обов'язковій формі визначають основні напрямки розвитку міжнародного права.

Рекомендаційні норми - норми, які регулюють міжнародні відносини рекомендаційним способом, встановлюючи бажану, доцільну модель поведінки, але жорстко не зобов'язуючи додержуватись її. Прикладом можуть бути резолюції міжнародних органів та організацій.

§3. Цілі в системі міжнародного права Міжнародно-правова мета - модель бажаного стану в майбутньому, яку суб'єкти погодилися реалізувати спільними зусиллями та надали їй юридичної сили .

Цілі взаємопов'язані з нормами та принципами міжнародного права. Додержання принципів та норм призводить до реалізації цілей.

Таким чином, принципи та норми, у відношенні до цілей, виступають у якості засобів їх досягнення

Основні цілі міжнародного права наведені в преамбулі та ст.1

Статуту ООН:

1) додержання миру та безпеки;

2) розвиток дружніх стосунків;

3) _створення умов, при яких можуть додержуватись справедливість та повага до обов'язків, що випливають з договорів та інших джерел міжнародного права;

4) сприяння соціальному прогресу та покращенню умов життя при більшій свободі;

5) здійснення співпраці у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального і гуманітарного характеру...;

6) та інші.

Загальною та глобальною метою міжнародного права є, насамперед, забезпечення нормального функціонування існуючої системи міжнародних відносин, а також її подальший розвиток.

Цілі суттєво впливають на правотворчий та правозастосовчий процеси, оскільки норми виникають з урахуванням та на підставі цілей, які носять імперативний характер, відхилення від яких недопустиме.

В міжнародних договорах цілям приділяють велику увагу (від преамбули до центральних частин договору). Цілі договору виступають своєрідним критерієм законності заходів щодо його реалізації.