Лексикологія як розділ мовознавства. Предмет і завдання розділу

Розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови, називається лексикологією (від гр. lexis – слово і logos – вчення, слово).

Завдання розділу „Лексикологія” полягає в тому, щоб визначити й охарактеризувати слово як одну з основних мовних одиниць, визначити словниковий склад сучасної української літературної мови за обсягом, за походженням його одиниць, стилістичним уживанням, активністю та поширеністю використання.

Вивченням лексичної системи як форми організації та взаємодії слів займається описова, або синхронічна (від гр. synchronos – одночасний), та історична, або діахронічна (від гр. dia – через і chronos - час) лексикологія. Описова лексикологія вивчає лексику на певному, частіше сучасному, етапі розвитку мови, а історична лексикологія розглядає лексику від часу її виникнення до сьогодні. Ці два аспекти вивчення лексичної системи тісно зв’язані між собою, оскільки для правильного розуміння лексики сучасної мови потрібно знати історію її формування, становлення.

Об’єктом вивчення лексикології є слово, з яким пов’язані всі інші одиниці мови – фонема, морфема, словосполучення, речення. У зв’язку з цим слово вивчається і в інших розділах мовознавства (словотворі, морфології, синтаксисі), хоч і розглядається воно в них по-різному.

Лексикологія досліджує слово як елемент, одиницю лексичної системи. Тому її завданням є:

а) встановлення змісту слова (багатозначність та омонімія);

б) встановлення відношень, зв’язків між однаковими та різними за змістом словами (синонімія та антонімія);

в) визначення місця слова в лексичній системі мови з точки зору функціонально-стилістичного використання (стилістично нейтральна, книжна і розмовна лексика), сфери вживання (загальнонародна, діалектна, спеціальна, просторічна та жаргонна лексика), походження (власне українська та запозичена лексика), активного та пасивного запасу (архаїчна, історична та нова лексика).

Зв’язок лексикології з іншими розділами мовознавчої науки

Лексикологія тісно зв’язана з іншими мовознавчими дисциплінами: семасіологією, етимологією, діалектологією, морфологією, синтаксисом, стилістикою, лексикографією.

Семасіологія (від гр. semasia – знак, logos – вчення, слово) вивчає значення слів, а також зміну цих значень. Її ще називають лексичною семантикою. Етимологія (від гр.etymon – основне значення слова, і logos) досліджує походження слів та розвиток їх значень, зіставлення слова зі спорідненими словами тієї самої й інших мов. Діалектологія (від гр. dialektos – мова; розмова; наріччя - і logos) вивчає місцеві говори, їх особливості. Морфологія (від гр. morphē – форма і logos) – вивчає форми змінювання слів, групування їх за частинами мови й особливості частин мови. Синтаксис (від гр. syntaxis – побудова, зв’язок) – розділ граматики, який вивчає правила поєднання і розміщення слів у реченні й словосполученні та типи й особливості будови речень, словосполучень. Стилістика (від фр. stylistique < stylos – палочка для писання у давніх греків) вивчає способи використання мовних засобів для точного вираження думок та досягнення мети спілкування за певних умов. Лексикографія (від гр. lexikon - словник і grapho – пишу) – це наука про теорію та практику укладання словників, про типи словників.

Отже, лексикологія – багатоаспектна наука, яка вивчає природу й суть слова, його виникнення та зміну, розвиток значення, функціонування слова, структуру словникового складу мови, шляхи його поповнення та ін.