Розряди слів іншомовного походження за рівнем їх освоєності

Серед іншомовних слів виділяють такі групи з погляду давнини та особливостей їх запозичення: інтернаціоналізми, запозичення і власне іншомовні слова.

Інтернаціоналізми – слова, які вживаються в багатьох неблизько-споріднених мовах і разом з тим зберігають близькість звучання й тотожність значення; як правило, вони не мають відповідників у мові, що їх запозичила; поширені переважно у сфері лексики на позначення понять з галузі науки, культури, політики, мистецтва, суспільного життя: буржаузія, клас, гуманізм, організація, еволюція, конференція, університет, школа, молекула, синтез, автомобіль, трактор, героїзм, лірика. Лексичними інтернаціоналізмами є також слова, створені на основі грецьких і латинських коренів: відеотелефон, космодром, гідропоніка, біоніка.

До іншої групи іншомовних слів належать давні запозичення. Вони засвоєні українською мовою в найдавніші часи, підпорядкувались усім її законам і нічим чи майже нічим не зраджують свого іншомовного походження. Це такі слова, як левада, лиман, троянда, палац, якір, папір, колір, барва.

На відміну від названих запозичень, в українській лексиці є слова, що зберігають чужорідність звучання і форми. Такими є слова з невластивими українській мові звукосполученнями [нг], [мпт], [пс], [кс]: конгломерат, симптом, психологія, ксерокс. Лише як іншомовні сприймаються слова з початковими [а] та [е]: абонемент, артерія, емоція, елегія (в українській мові немає корінних слів, крім вигуків і похідних від них, що починалися б цими звуками). Не втрачають іншомовного звучання всі слова, що мають у своєму складі звук [ф]:факультет, феномен, фантазія тощо.

Освоєння слів іншомовного походження

Входячи в українську мову, лексика іншомовного походження освоюється графічно, фонетично, граматично, симантично.

Графічне освоєння – це написання іноземних слів засобами української графіки: гр. problema – укр. проблема, лат. autor – автор.

При фонетичному освоєнні відсутні в українській мові звуки замінюються близькими до них українськими: у грецькому слові theatron міжзубний приголосний [th] на початку слова замінено українським [т] (театр). У слові park в англійській мові вимовляється довгий голосний [а] й зовсім не вимовляється приголосний [r] після нього. Українська мова це слово засвоїла через посередництво російської мови із звуком [а] звичайної довготи, а також із приголосним [р]: парк. Подібне і в іменнику спорт (sport). Не властиві українській мові дифтонги замінюються відповідним одним звуком чи поєднанням двох різних звуків: нім. das Papier – папір, нім. der Balletmeistr – балетмейстер.

Ознаками граматичного освоєння іншомовної лексики є заміна невластивих українській мові форм та категорій відповідними українськими: втрата артиклів, іншомовних суфіксів, набуття українських суфіксів і закінчень: нім. das Dach – дах, фр. braver – бравувати, naїf – наївний, лат. selectio – селекція. Так, у латинській мові іменники мали закінчення -ус або -ум, в українській мові вони відпали в переважній більшості слів (адекватний, вулкан, дельфіній, документ), в інших збереглись як частина основи (радіус, консенсус, консиліум, подіум). Не завжди в мові-джерелі і в мові, яка запозичає, збігається рід і навіть число: нім. das Papier (сер. рід) – папір (чол. рід), гр. thema (сер. рід) – тема (жін. рід), grammata (множина) – грамота (однина).

Не завжди повністю зберігається й значення іншомовного слова. Іноді в українській мові воно відрізняється від того, яким було в рідній мові. Так, слово лекція в латинській мові означає читання (lectio), а в українській – виклад певної дисципліни у вищій школі під час усної розповіді викладача або взагалі публічний виступ у формі доповіді.