1
сучасна українська мова
Вступ. Фонетика і фонологія. Орфоепія. Графіка й орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія.
Морфеміка і словотвір
Підручник для студентів вищих навчальних закладів
Київ – 2005
ББК 81. 2УКР – 923
С 91
С91 Сучасна українська мова. Вступ. Фонетика і фонологія. Орфоепія. Графіка й орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Морфеміка і словотвір.
Авторський колектив:
доценти: Н.Г.Шкуратяна, Л.П.Литвин, Г.В.Семеренко, Л.М.Запорожець, Т.М.Лобода, В.А.Топіха, ст. викл.К.І.Волкова
Відповідальний редактор й упорядник – к.п.н., доцент Н.Г.Шкуратяна
Рецензенти:
С.П.Гриценко – кандидат філологічних наук, доцент кафедри мовознавства та класичної філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
К.Д.Паршак – кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови факультету української філології НПУ ім.М.П.Драгоманова.
ББК 81. 2УКР – 923
© Авторський колектив:
доценти: Н.Г.Шкуратяна, Л.П.Литвин, Г.В.Семеренко, Л.М.Запорожець, Т.М.Лобода, В.А.Топіка, ст.викл. К.І.Волкова
Лексикологія
§ 8. Предмет розділу “Лексикологія”. Слово як мовна одиниця. Лексичне значення слова, типи лексичних значень План
Поняття про лексику. Словникове багатство української мови. Основний словниковий фонд української мови.
Лексикологія як розділ мовознавства. Предмет і завдання розділу.
Зв’язок лексикології з іншими розділами мовознавчої науки.
Слово як одна з основних мовних одиниць. Ознаки слова.
Номінативна функція слова. Слово і поняття.
Зміст слова. Лексичне значення слова.
Однозначність і багатозначність слова. Слова однозначні та багатозначні.
Типи лексичних значень багатозначного слова.
Слово і лексема.
Системність лексики.
Поняття про лексику. Словникове багатство української мови. Основний словниковий фонд української мови
За давньою традицією у структурі будь-якої мови чітко розмежовують звукову частину, словниковий склад і граматику. Звукову частину сучасної української мови, її одиниці та їх особливості було розглянуто у розділі „Фонетика сучасної української мови”.
Словниковий склад мови, або лексика (від гр. lexis – слово), – це сукупність усіх слів будь-якої мови. Під поняттям „сукупність усіх слів” треба розуміти не просту множину їх, а струнку й складну систему лексичних одиниць мови, їх взаємозв’язок і залежність, що виявляються у мовленні.
Словниковий склад української мови містить усі слова, вживані у ній, а слова, поширені в українській літературній мові, становлять словниковий склад української літературної мови.
Лексика української літературної мови надзвичайно багата. Свідченням тому є обсяг „Словника української мови в одинадцяти томах” (понад 134 тисячі слів), обсяг „Великого тлумачного словника сучасної української мови” (близько 170 тисяч слів), але й вони не здатні охопити всього словникового багатства української літературної мови.
Словниковий склад української мови об’єднує слова з різними лексичними значеннями, слова, різні за звуковим складом, морфемною будовою, з різними граматичними ознаками, різні за походженням, активністю вживання тощо.
До словникового складу мови належать слова основного словникового фонду – словникової бази мови, яка представлена словами, що називають найважливіші і найнеобхідніші предмети, поняття – назви істот, предметів рослинного світу та їх частин (людина, кінь, собака, серце, нога, дуб, гілка), назви людей за родинними стосунками (батько, мати, брат, дідусь), родом занять (учитель, учень, швець, сталевар), назви побутових предметів (стіл, стілець, ліжко, ложка, ніж), назви продуктів харчування (хліб, сіль, борщ, сало), назви знарядь праці (ручка, сокира, відро, голка), назви дій, станів (писати, бігти, думати, спати), назви ознак, властивостей, предметів та дій (високий, зелений, милий, легкий; швидко, весело, павпрошки, по-дружньому) тощо.
Основний словниковий фонд мови становить досить стійку частину лексики, хоча і в ньому відбуваються зміни: одні слова виходять з ужитку, інші з’являються.