2 .5. Побудова температурних графіків

Теплове навантаження опалювальних установок змінюється в залежності від температури зовнішнього повітря, залишаючись практично стабільною на протязі доби. Витрата тепла на гаряче водопостачання і для певних технологічних процесів не залежить від температури зовнішнього повітря, але змінюється як по годинах доби, так і по днях тижня.

В цих умовах необхідна штучна зміна параметрів і витрат теплоносія у відповідності з фактичною потребою абонентів. Регулювання підвищує якість теплопостачання, скорочує перевитрату теплової енергії і палива. Якість централізованого теплопостачання і економічність виробленої теплоти джерелом теплопостачання, а також її транспортування залежить від вибраного методу регулювання.

Метою розрахунку якісного регулювання є визначення температури води в теп­ловій мережі залежно від теплового навантаження за умови постійної витрати води в те­пловій мережі. У відповідності з результатами цього розрахунку будують температурні графіки, за допомогою яких встановлюють режим підігрівання води на джерелі теплоти.

Опалення в житлових будинках є основним видом теплового наванта­ження, тому центральне регу­лювання системи теплопостачання здійснюється за законом зміни навантаження опалення залежно від температури зовнішнього повітря.

Задачею регулювання навантаження опалення є підтримання в приміщенні, яке опалюється, постійної температури внутрішнього повітря tв при будь-якій температурі зовнішнього повітря t₃. При залежній схемі приєднання системи опалення до теплової мережі рівняння температурних графіків якісного регулювання будуть наступні:

• температура теплоносія в подавальному трубопроводі теплової мережі перед змі­шувальним вузлом:

(2.8)

• температура теплоносія в зворотному трубопроводі після системи опалення:

(2.9)

• температура теплоносія в подавальному трубопроводі після вузла змішування сис­теми опалення:

(2.10)

де τ_1.0, τ_2.0 – температура теплоносія в подавальному та зворотному трубопроводах теплової мережі, при регулюванні за навантаженням опалення, °С;

τ_3.0 – температура теплоносія в подавальному трубопроводі після вузла змішу­вання водяної системи опалення, °С;

t_в – середня температура внутрішнього повітря будівлі, °С;

θ’ = (τ’_3.0 – τ’_2.0)- різниця температур води в системі опалення при розрахунково­му тепловому навантаженні, °С;

Δτ’₀ – перепад температур води в тепловій мережі при розрахунковому тепло­вому навантаженні Δτ’₀ = (τ’_1.0 – τ’_2.0) ,°С;

– відносне теплове навантаження на опалення, що визначається з рівняння

(2.11)

де t_з, - довільно прийнята зовнішня температура t_з ≥ t’_о, ^оС

t’_о – розрахункова температура зовнішнього повітря для проектування опалення, ^оС

Δt’₀ – температурний напір в системі опалення при розрахунковому тепловому навантаженні, °С, який дорівнює

τ’_1.0 – температура теплоносія в подавальному трубопроводі теплової мережі при розрахунковому тепловому навантаженні, °С;

τ ’_{3.0 ,} τ’_2.0 – відповідно температури теплоносія в подавальному трубо-проводі піс­ля вузла змішування водяної системи опалення та в зворотному трубопрово­ді після системи опалення при розрахунковому тепловому навантаженні, °С;

n - показник, який залежить від типу опалювального пристрою та схеми під­ключення опалювальних пристроїв, в більшості випадків n = 0,25.

Оскільки при переведенні житлових будинків на опалення від автономної котельної змінюється й температурний графік, на абонентських вводах буде відсутнє змішування, і τ’_3.0 = τ’_1.0, Δτ’ = θ’. В цьому випадку та рівняння температурного графіка в подавальному та зворотному трубопроводах системи опалення при n=0,25 набуває такого вигляду:

(2.12)

де θ’ = (τ’_3.0 - τ’_2.0)- різниця температур води в системі опалення при розрахунковому тепловому навантаженні, °С;

Δt’₀ – температурний напір в системі опалення при розрахунковому тепловому на­вантаженні, °С;

τ’_{1.0 ,} τ’_2.0 ~ температура теплоносія в подавальному та зворотному трубопроводах теп­лової мережі при розрахунковому тепловому навантаженні та регулюванні за навантаженням опалення, °С;

t_в – середня температура внутрішнього повітря будівлі, °С;

– відносне теплове навантаження на опалення.