16. Інженерно-геологічна характеристика скельних порід.

Найбільше впливає тріщинуватість їх особливість підвищена міцність, мала стискуваність, здатність утримувати високі вертикальні відкоси. Також володіють малою водопроникністю у масиві. Найбільші стійкі до стискання. Ефузивні породи, витримують навантаження від 1000 до 4000 кг/см2. Однак існував чинник, який руйнує стійкість – це тріщинуватість. Ще більше ситуація погіршується коли відбувається процеси звітріння.

Магматичні породи -водостійкість, -пористість ˂1%,за винятком базальтів (до19%) діабаз. -звітріння найінтенсивніше у гранітах і ефузивах зі стовпчастою поверхнею.

Вглиб масиву звітріння зменшує міцність порід зростає з глибиною. Головними мінералами є кварц, слюда, польовий шпат, рогова обманка, олівін. Пірит впливає на властивості магматичних порід який при взаємодії з водою утворює сірчану кислоту Найменш стійкі, ті в яких різнозерниста структура.

Метаморфічні породи: основна властивість – це анізотропність через сланцюватість породи. Значно менша стійкість до звітріння особливо вздовж площини сланцюватості і тому порода розпадається. Невелика потужність, кілька кілометрів. При контактному метаморфізмі, ступінь метаморфізації зменшується від джерела виверження. Кварцити надзвичайні стійкі породи, а сланці дуже нестійкі, характерне звітрінняі осипання. Але кварцити зустрічаються дуже рідко.

Осадові породи: Взаємодіють з водою, розчинні у воді та знижують свою міцність при водонасиченні – головна відмінність від магматичних і метаморфічних порід винятком є кременисті різновиди вапняків, конгломератів, пісковиків з кварцовим цементом. Походження їх переважно морське, для них характерна велика потужність і велика площа поширення. Найчастіше зустрічаються вапняки і доломіти. Вапняки – породи, в яких вміст CaСО3не менше75%; Пористість ≤ 1-3%, за винятком пухких різновидів і вапняків черепашників (50-60%). Карст розвивається але не рівномірно, переважно на схилах давніх і сучасних річкових долин.

Доломіти близькі за властивостями до вапняків, але набагато частіше бувають загіпсованими, мають багато пористості, це властивості які погіршують їхню характеристику.

Гіпси ангідрити і кам’яна сіль – крім легкої розчинності у воді ці породи мають різко виражену пластичність під тиском, тому під дією тектонічних рухів вони не розтріскуються, а утворюються куполи. Щоб фундаменти стали на таких породах, потрібно унеможливити фільтрацію води, як поверхневому так і підземному, і з водопроводів.

Конгломерати, брекчії, пісковики – їх міцність визначає тип цементу. Найміцніші кременисті та залізисті цементи, вапнистий – гірський ще гірший, з легких солей – найгірший.

17 Інженерно-геологічна характеристика особливих грунтів.

Лесові грунти- це лес еол. походження і лесоподібні суглинки і супіски. Колір макропористість, слабка цементація (СаСО2) (леси киплять від кислоти), просідають при замоченні до ущільнення чи тиску. За гран складом – типові пилуваті грунти. Наймен. надійні ті леси які можуть бути змочені в період забудови чи експлуатації споруди. Найнадійніші ті які знах. нижче рівня грунтових вод. Тому при дослідженні ділянки потрібно встановити рівень грунтових вод і їх режим. Леси зі штучно порушеною структурою набувають. Надзвич. малої водопроникності.

Торф- мізерна несуча здатність. Навіть дороги проектують таким чином щоб посадити дорожнє полотно на мінеральне дно. Для цього торф вибирають і роблять насип.

Крейда- слабозцементована карбонатна порода складена кальцитом.(90-98%) переважно органогенного походження. В області де є крейда рельєф згладжений з ярами. Водопроникність мала, зростає при тріщинуватості. Мало стискувана порода.

Вічно мерзлі грунти- гол. риса – це водоупірність. Але циркуляція води в них можлива. При таненні наступному замерзанні первинна структура грунту повністю не відновлюється.талі перезволож. Грунти мають малий опір зсуванню, але через надмірне навантаження без схилу грунт не тече. Доускають танення навмисне спричинення танення грунту.