31. Гравіметрія у інженерній геології.

Гравіметрія- вимірювання сили тяжіння. Одиниця виміру-1гл(гал)=1000мгл= 1см\с² Залежить від широти місцевості і висоти над рівнем моря. Змінюється на 0.5млг\км- по горизонталі, 0.308мгл\м- по вертикалі.

Визначають різницю між отриманими результатами та еталонними

∆ga= g₀-γ₀ Додатнє значення ∆ga говорить, що поряд з т. спостереження породи мають підвищену щільність і навпаки. Результ нанонять на карту ізоаномалами. Ними встановлюють розташування, розміри, форму об’єктів і їхню глибину залягання. Спочатку роблять точні заміри по опорних пунктах. Їх проводять так, щоб вони були навхрест досліджуваного об’єкту.Відстань між точками 1\2, 1\3 глибини залягання об’єкту. Проте цей метож використовують рідко і суто як допоміжний.

32. Польові методи досліджень механічних властивостей грунтів.

З усього переліку фізичних властивостей порід більшість використовуються для підрахунку природного тиску грунту, тобто тиску, що зумовлений власною вагою, а також для визначення стійкості відкосів,виємок, котлованів. Інша частина характеристик використовується для встановлення нормативних тисків на фундамент споруд для визначення величини можливих посадок чи нахилів споруди. Лабораторні дослідження дають точні результати не для всіх типів грунтів. Для отримання реальних показників використовують польові методи, їх використовують на останніх стадіях проектування.

Використовують метод випробування штампом при якому визначають модуль деформації.Для того щоб вивчити інтенсивність просідання лесів, їх можуть додатково зволожити. Навантаження подають масою від 0,25 до 1 кг\см² В підсумку знаходять модуль деформації(стискуваності грунтів). Найчастіше використовують штампи площею 71х75 і 100х100 см, зусилля від 20 до 100 т.

Набагато частіше в інженерно-геолог дослідженнях використовують методи зондування, його проводять в комплексі з буріння свердловин. Цей метод дозволяє виявити тонкі прошарки грунтів, і включення в них грубих уламків. Динамічне зондування- визначає опір, який чинить грунт, коли в нього забивають зонд. Зонд- штанга зі спеціальним наконечником. Вбивається за допомогою молота, вага якого різна і коливається від 30 до 120 кг, найбільша-350 кг(ударно-вібраційний). Опір рахують за кількістю ударівна занурення на певну глибину, або як занурюється зонд після певної кількості ударів. За результатами будують графіки, іноді профілі, карти. Статичне зондування- втискання зонду за допомогою гідравл домкрату. При статичному зонд є датчики, які вимірюють опір грунту. Виміряється 2 види опору: опір конуса і опір бокової частини.

33.Дослідження зсувів і зсувонебезпечних ділянок

  Зсуви — гравітаційні екзодинамічні процеси, пов'язані з переміщенням мас гірських порід по схилу під впливом сили тяжіння.

   Причини виникнення зсувів, як правило, багатофакторні, часом накладаються і підсилюють один одного. Але у всіх випадках вони пов'язані з порушенням динамічної рівноваги гірських порід на схилах і укосах штучних споруд, пов'язаних із збільшенням дотичних напружень, що перевищують опір порід зрушенню.

   Під умовами, які сприяють утворенню зсувів, слід розуміти всю сукупність природних і штучних умов, що полегшують дію сил, що порушують рівновагу мас гірських порід. Наприклад, поверхні та зони ослаблення, що мають нахил до основи схилу, полегшують дію зсувних зусиль і, навпаки, нахилені всередину схилу ускладнюють або не сприяють такій дії. Місцевості з пересіченим рельєфом сприятливі для розвитку зсувів і, навпаки, рівнинні менш сприятливі. У районах з вологим кліматом зсуви зустрічаються частіше, ніж у районах з посушливим кліматом. У межах водосховищ в глибоководній їх зоні утворення зсувів більш імовірно в порівнянні з зоною виклинювання підпору при рівних геологічних умовах і так далі 

  Отже, причини утворення зсувів і умови, що сприяють цьому явищу, не одне й те ж. Таке розчленовування понять може здатися до деякої міри умовним, однак, як показує досвід вивчення зсувів, воно вкрай необхідне та логічно правомірне, тому що полегшує аналіз явищ, прогноз процесів і вибір напряму захисних інженерних заходів 

 Велика частина інженерно–геологічних досліджень виконується для прогнозу результатів дії сучасних геологічних процесів, що мають інженерне рішення. Для достовірності прогноз повинен враховувати всі найважливіші фактори і умови, відповідати сучасному теоретичному рівню науки, містити не тільки якісні, а й кількісні оцінки.

   У різних наукових напрямах прогнозування аналізується типізація та групування різних ознак.

Програмою вивчення зсувних ділянок, як правило, передбачаються такі види робіт.

1. Вивчення літературних і архівних матеріалів.

2. Збір метеорологічних даних про опади, їх інтенсивність і розподіл. Вивчаються всі статті балансу вологи на схилі: інфільтрація, поверхневий стік і випаровування.

3. Вивчення гідрологічних умов з метою: а) встановити наявність і поширення абразії берега; б) кількісно визначити інтенсивність абразії; в) встановити залежність інтенсивності абразії від природних факторів.

4. Інженерно-геологічна зйомка. При цьому встановлюється: літологічний склад, потужність і умови залягання порід, умови стоку поверхневих вод, водоносні горизонти і області живлення підземних вод, історія розвитку рельєфу. Виявляються основні фізико-геологічні явища.

5. Гірночобурові роботи, спрямовані на отримуання зразків порід непорушеної структури.

6. Гідрогеологічні спостереження.

7. Лабораторні дослідження як води, так і порід.

8. Польові дослідні роботи.

9. Стаціонарні спостереження (поверхневі та глибинні репери).

10. Геофізичні дослідження.

11. Спостереження за роботою протизсувних та інших споруд у районах зсувів.

34. Інженерно-геологічні вишукування при пошуку і видобутку корисних копалин та при освоєнні розроблюванихтериторій..

Ідеться про ділянки на яких вже є виробки або плануються. Сюди належать порожнини що залишились після видоб корисних копалин, тунелі підземні споруди.

На таких територіях встановлюють умови залягання товщі з корисними копалинами в т. ч. потужність, глибина, форма в плані. Місце розташування і час проходження окремих підземних виробок, їх перетини, способи кріплення. Способи керування тиском в порожнинах, способи заповнення відпрацьованого простору, ліквідації гірських виробок. Потужність і склад порід, які перекривають шар з корисних копалин, місце виходу на поверхню чи в товщі розривних тектонічних порушень, розташовані і кути падіння площин зміщення, гідрогелогічні умови в покривних відкладах і в корисній товщі, ступінь розвитку та інтенсивність прояву процесів, в тому числі виділення метану,радонуCO2 , водню, характер і причина деформацій споруд, які існують.

З усіх даних, які збирають на таких територіях особливу увагу звертають на наявність тектонічних розривних порушень, режим підз вод, а саме змінення чи поява водойм, обміління водотоків, положення, глибина виробок, технологія проведення гірничих робіт.

Буріння свердловин проводиться за стандартною методикою з обов’язковою фіксацією глибини, провалів порожнин; швидкості занурення, що вказує на понижену щільність порід. На таких ділянках геофізичні методи(зондування грунтів), проводять до всіх інших видів польових робіт.