- •Хх ст. Як переломний момент у західноєвропейському теоретизуванні.
- •Головні поняття і терміни формальної школи
- •19. Марксистська критика культури. Неомарксизм, Вульгарний соціологізм
- •22. Юлія Крістева: теорія інтертекстуальності. Текст як інтертекст. Поняття «фенотекст» і «генотекст».
- •23. Наратологія та неориторика як теоретичні напрями структуралізму.
- •26. Структурна антропологія Клода Леві-Строса. Поняття “структура”, “бінарна опозиція”, “медіація”, “бриколаж” та ін.
- •Концепція структурної антропології
- •Методологічна еклектика в сучасній науці про літературу і відсутність чистого напряму
- •39. Сімона де Бовуар: концепція «інакшості жінки» та її вплив на подальший розвиток феміністичної критики. Обґрунтування терміну «гінокритика» Елейн Шовалтер. Ідея жіночого письма.
- •Внесок представників формальної школи (Віктор Шкловський, Юрій Тинянов, Борис Ейхенбаум) у розвиток літературознавства
- •Празький лінгвістичний гурток: представники, основні ідеї
- •Мішель Фуко, його місце в постструктуралізмі. Концепція автора.
- •Роман Якобсон і його внесок в розвиток літературознавства.
- •18. Ян Мукаржовський: концепції художнього твору і поетичної мови
- •20. Структуралізм як теоретичний напрям
- •21. Інтеграція структуралізму з семіотикою. Семіотичне мислення в науці про літературу.
- •24. Головні поняття структуралізму. Поняття структури.
- •25. Структуралістські тлумачення понять тексту й дискурсу.
- •Методологічна ситуація в сучасному українському літературознавстві. Пошук теорії. Сучасні школи науки про літературу і український матеріал.
- •29. Умберто Еко – семіотик. Концепції відкритого твору та інтерпретації.
- •30. Внесок Юрія Лотмана в розвиток семіотики й структуральної поетики. Культурологія Лотмана. Ідея вторинних моделювальних систем. Поняття «Текст у тексті».
- •31. Постструктуралістський період Ролана Барта
- •Жак Лакан як теоретик і практик структурного психоаналізу.
- •45.Маргінальність як проблема сучасної літературної теорії. Осмислення поняття канону.
- •Критика й самокритика структуралізму. Виникнення постструктуралізму, його провідні ознаки.
- •Феміністична критика: етапи розвитку, школи, головні представники. Феміністичні ідеї в сучасній зарубіжній та українській критиці.
- •32. Джерела та філософсько-теоретичні орієнтації постструктуралізму.
- •41. Деконструкція. Обгрунтування терміну Жаком Деррідою.
- •42. Михайло Бахтін: теорії діалогізму та карнавалу.
Внесок представників формальної школи (Віктор Шкловський, Юрій Тинянов, Борис Ейхенбаум) у розвиток літературознавства
Формальна школа різко відмежовувалась від старого літературознавства. Вона здійснила спробу змінити гуманітарні науки, оновити їх:
це оновлення полягає у переміщенні із змісту на форму твору, яка відбиває внутрішній смисл, а не смисл, принесений зовні інтерпретатором;
твір починають розглядати як систему, яку описують за допомогою спеціальних понять. Але коло інтересів формальної школи не обмежується тільки поетикою. Формалістів цікавить сюжет, літ. еволюція, біографізм, літературний побут, масова культура, але головним об'єктом вивчення все ж лишається поетика.
Віктор Шкловський – письменник, теоретик літератури, критик, кінознавець, кінодраматург, автор декількох книг.
Основні ідеї:
1. ідея самовитого слова (самовитим називається поетичне слово, яке є ускладненим і відмінним від слів практичної мови. Звідси постійна ідея розмежування поетичної мови і мови практичної);
2. ідея про те, що художню форму можна вивчати самостійно, що художня форма є самодостатньою і має своє значення;
3. розмежування понять «фабула» і «сюжет» (сюжет не можна повторити дослівно, тоді як фабула переказується, бо це те, що лягає в основу сюжету і зазнає в ньому перетворення);
4. ідея поетичної мови, як засобу оновлення сприйняття фактів світу.
Значний внесок зробив Шкловський у розвиток теоретичної прози («Збірник про теорію прози»).
Юрій Тинянов –теоретик історичної літератури, письменник. Вперше знайшов ознаку, яка відрізнила вірш від прози - віршовий рядок, пояснив відмінність вживання слова в поезії і в прозі. У поезії декілька слів утворюють смислову єдність, яку Тинянов назвав тіснотою віршованого ряду. Ю. Тинянов ввів поняття системності, функціональності при вивченні твору. На його думку, всі елементи твору поєднані в систему домінанта, а кожен елемент є водночас функцією твору. Тинянов продемонстрував зразкову культуру аналізу літературних творів, основану на взаємозв'язку власне літературних явищ із конкретною історично-культурною ситуацією. Теоретичні й історичні літератури Тинянов розглядав як науки про культуру.
Борис Ейхенбаум – історик, теоретик літератури, критик. Розробив теорію віршованої інтонації, виділивши її основні типи, розробив питання мелодики вірша, висунув концепт літературного побуту , яка відповідає на питання : «Як бути письменником в ту чи ту епоху?». Заклав підвалини такої науки як текстологія.
Отже, заслуга формальної школи полягає в тому, що вона перетворила емпіричне літературознавство у справжню науку зі своїми методами й прийомами дослідження. Зокрема в межах формальної школи вперше було застосовано статистичні методи до явищ літератури. Ідеї формальної школи виявилися настільки плідними, що породили європейський структуралізм. Саме структуралізм і визначив головну тенденцію літературознавства XX ст. Українське літературознавство в силу останніх обставин формальної школи не розвинулось в окремий напрям, хоча її елементи застосовані у працях Меженка, Якубського та ін.