13. Головні поняття і терміни формальної школи

Поетика – розділ теоретичної літератури, який вивчає способи побудови літературних творів.

Установка – це поняття приблизно означає творчі наміри автора, вона є тією домінантою, яка підпорядковує собі інші елементи або прийоми.

Прийом – це поняття тлумачиться по-різному навіть в межах формальної школи. Так,

В. Шкловський говорить, що «вся робота поетичних шкіл зводиться до накопичення і виявлення нових прийомів, розміщення і обробки словесних прийомів». Якобсон відзначає, що «якщо наука про літературу хоче стати наукою, вона повинна визнати прийом своїм єдиним героєм».

Функція – властивість прийому виконувати художні знання. Визначити функцію прийому означає відповісти на питання: «Для чого застосовувати даний прийом і який художній ефект ним досягається?»

Художня конструкція – це об'єднання елементів твору, його прийомів у цілість. Кожен елемент при цьому бере участь у конструюванні словесного матеріалу.

Домінанта – це той фактор, який і об'єднує елементи в цілість.

Сюжет і фабула: формалісти чітко розмежовують ці поняття. Шкловський говорив, що фабула – це лише матеріал для сюжетного оформлення.

Мотивування - Шкловський мотивував називати будь-яке смислове наповнення художньої побудови.

Одивнення – поняття ввів Шкловський, назвавши його основним законом мистецтва. Його суть полягає в тому, що митець подає якусь річ чи явище такими, ніби він їх вперше бачить, говорить про них як про щось незвичне, дивне.

Форма є результатом дії прийому, оформленням матеріалу, яке в чуттєвому сприйнятті стає істинним предметом рецепції твору мистецтва.

Художність – це те, що було створено за допомогою спеціальних прийомів, які застосовують для того аби таке явище могло напевно відчуватись як художнє.

Сюжет – спосіб поєднання мотивів у ряд, композицію. «Казка, новела, роман – є комбінаціями мотивів, а пісня є комбінацією стилістичних мотивів, через те сюжет і сюжетність є такою самою формою, що й ритм». Через художні прийоми фабула перетворюється у сюжет. Проза оперує сюжетністю, яка деформує мотиви. Вирізняють 2 способи поєднання мотивів:

1. сходова конструкція

2. колова конструкція.

Але більше цікавила сходова конструкція. Вона полягає у повторюванні звуків, слів чи синтаксичних конструкцій.

Функція – це співвідношення кожного елемента літературного твору як системи з іншими елементами, а також з усією системою.

33. Гарольд Блум, Пол де Мен та їх місце в американській деконструкції.

Професор Бєльського університету Гарольд Блум (нар. 1930 р.), один із співавторів збірника "Деконструкція та критика" — так званого "Бєльського маніфесту" — дотримується думки, що кожен текст зв´язаний з попередніми і наступними, ще ненаписаними. У праці "Карта неправильного написання" Блум рекомендує враховувати історичні і діалектичні відносини між текстами, вивчати літературу "як традицію та інституцію зі своїми власними "пригодами", таким чином, шукати інтер-текст.

"На думку Гарольда Блума всякий оригінальний талант, у тому числі Зигмунд Фройд, відчуває "острах впливу — консервативного впливу літературної традиції, в котрій усі місця вже зайняті класиками, і його позасвідомий бунт проти шанованих батьків набирає форми ненавмисного спотворення їхньої спадщини".

У центрі інтересів Блума - феномени сакрального в сучасному світі. Звідси його книги про поезію , і насамперед про романтичну та релігійної поезії , з іншого - роботи про священних текстах ( в першу чергу - про Біблії) , з третього - дослідження громадянської релігії в США .

З численних праць Блума найбільшу увагу публіки і критики привернули книги про « страх впливу» як механізм літературної динаміки , про «помилки прочитання » (« Очитки » ) як стратегії сприйняття тексту і про формування « канону » західної літератури і, зокрема , американської словесності (а також феноменів « генія» , « великої книги » і т. п.). Навряд чи є хоч який-небудь значний англомовний автор , про який Блум не писав би , причому нерідко - книгу , а , траплялося, і не одну. У цьому сенсі , він не тільки досліджує канон , але і діяльно його формує .

Послідовний противник марксизму , фемінізму , семіотики , постмодернізму , деконструктивізму , нового історизму та інших явищ інтелектуальної моди в гуманітарних і соціальних науках США 1960-1990 -х рр. . Найбільш впливовий з американських гуманітаріїв , що займаються дослідженнями літератури .

Поль де Ман ( 6.12.1919 , Антверпен - 21.12.1983 , Нью- Хейвен ) народився у фламандської сім'ї фабриканта рентгенівських апаратів. Він навчався у Брюссельському вільному університеті , у виданнях якого і опублікував свої перші статті . Емігрував до США в 1948 р. , Закінчив Гарвардський університет ( з порівняльного літературознавства в травні 1960 р.). Викладав в університеті Джонса Хопкінса , потім - в Корнеллського і Цюріхському університетах. Але найбільш важливий період його діяльності пов'язаний з Єльського університету ( 1970-1983 ) . Де Ман - ( . Херолд Блум , Джеффрі Х. Хартман і Дж Хиллис Міллер) впливова фігура так званої Єльської школи деконструктивістський критики ( " Єльські критики" ) , перше покоління якій представлено статтями в збірнику " Деконструкція і критика " ( 1979 ) , названого Хартманом «не- маніфестом " Єльської школи. Найбільш впливові фігури другого її покоління (Б. Джонсон , Ш Фелман та ін.) - Учениці де Мана.