- •1.Світогляд. Його структура та роль в житті людини.
- •2. Особливості міфологічного світогляду
- •3.Релігійний світогляд
- •4.Філософія як теоретична форма світогляду
- •5. Основне питання філософії
- •6. Взаємозв’язок філософії і конкретних наук.
- •7. Причини і передумови виникнення філософії. Міфологія і філософія як способи пояснення світу
- •8. Предмет і структура філософського знання.
- •9. Відмінність предметного поля філософії від предметного поля природничих наук.
- •10. Світоглядна функція філософії. Роль філософії в становленні теоретичної форми світогляду.
- •11. Гносеологічна функція філософії.
- •12. Методологічна функція філософії. Діалектика і метафізика.
- •13.Методи філософії (загальна характеристика)
- •15. Філософія Стародавньої Індії (брахманізм, вайшешика, буддизм) та Стародавньою Китаю (даосизм і конфуціанство).
- •17. Мілетська натурфілософія
- •19.Діалектична філософія Геракліта.
- •20.Загальна характеристика елейської філософії. Апорії Зенона.
- •21.Атомістична філософія Демокріта.
- •23. Загальна характеристика софістичної філософії. Сутність релятивізму.
- •24. Проблема людини в філософії Сократа.
- •25.Об’єктивно-ідеалістична філософія Платона
- •26. Проблема пізнання у філософії Платона
- •27. Вчення Платона про суспільство
- •28. Вчення про буття і знання в філософії Арістотеля
- •29. Вчення про матерію і форму в філософії Аристотеля.
- •30. Загальна характеристика середньовічної філософії.
- •31. Номіналізм і реалізм.
- •32. Співвідношення віри і розуму в філософії Тертуліана і Августина Аврелія.
- •33. Співвідношення віри і розуму в філософії Томи Аквіиського і Дунса Скотта.
- •34. Загальна характеристика філософії Відродження.
- •35. Гуманізм епохи Відродження
- •36. Реформаційна гілка Відродження.
- •38.Філософія Нового Часу: загальна характеристика.
- •41.Емпіризм у філософії хуіі ст. (ф. Бекон, Дж. Локк).
- •42.Концепції суспільної угоди та громадянською суспільства в філософії Нового часу (т.Гоббс. Дж,Локк).
- •43. Проблема становлення громадянською суспільства в Україні.
- •44.Проблема свободи і необхідності в філософії Спінози.
- •45.Вільнодумство та атеїзм французьких матеріалістів хуііі ст.
- •46.Загальна характеристика німецької класичної філософії.
- •47.Трансцендентальна філософія Канта.
- •48. Вчення і. Канта про знання.
- •50.Загальна характеристика філософії г.Гегеля. Діалектика Гегеля.
- •51.Концепція суспільного прогресу Гегеля.
- •52.Проблема відчуження в філософії марксизму.
- •53. Сутість та історичні форми позитивізму
- •54. Філософія позитивізму та неопозитивізму. Принцип верифікації та фальсифікації.
- •55. Філософія постпозитивізму. Концепція наукових революцій т. Куна.
- •56. Загальна характеристика філософії екзистенціалізму
- •57. Проблема людини в філософії екзистенціалізму
- •58. Проблема свободи і відповідальності в філософії скзистенціалізму
- •59.Ірраціоналізм і "філософія життя".
- •60.Місце української філософії у структурі всесвітньої філософії.
- •61.Українська філософія ху1і-хуiii ст.
- •62.Києво-Могилянська Академія як перший в Україні центр професійної філософії
- •63. Філософія г.Сковороди і сучасність
- •64.Філософія серця п.Юркевича
- •65.Проблема буття у філософії. Буття і матерія.
- •66.Поняття і структура соціальною буття.
- •67.Еволюція уявлень про свідомість.
- •68.Сутність та структура свідомості.
- •69.Свідомість та самосвідомість.
- •70.Антропосоціоігенез та його сутність.
- •71.Буття людини як проблема філософії.
- •72.Проблема діяльнісної сутності людини.
- •73. Практика. Її форми та роль у житті людини і суспільства.
- •74.Проблема творчості у філософії.
- •75. Діалектика як концепція розвитку.
- •76.Специфіка соціального пізнання
- •77.Пізнання як предмет філософською аналізу
- •78. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Зміна уяв про суб’єкта пізнання
- •79. Структура процесу пізнання
- •80.Форми чуттєвого та раціонального рівня пізнання
- •81.Наука як специфічна форма пізнавальної діяльності.
- •82.Методи емпіричного та теоретичною рівня наукового пізнання.
- •83.Форми наукового пізнання (факт. Проблема, гіпотеза, теорія).
- •84.Проблема істини в філософії.
- •85.Філософське розуміння особистості.
- •86. Проблема ролі особи в історії. Особистість і маси в історичному процесі
- •87. Загальна характеристика формаційної концепції суспільства. Поняття «суспільно-економічна формація».
- •88.Суспільний прогрес, та його критерії. Історія людства як прогрес свободи.
- •89.Загальна характеристика цивілізаційної концепції суспільства.
- •90.Поняття культури і цивілізації. Загальнолюдські цінності.
- •91.Глобальні проблеми сучасності. Їх сутність та шляхи розв'язання.
71.Буття людини як проблема філософії.
Філософи античності розглядали людину як образ Космосу, "малий світ", мікрокосм. Платон розумів людину як комбінацію душі і тіла, вважав, що душа належить до світу ідей. Арістотель наполягав на єдності душі і тіла.
У середньовічній філософії уявлення про людину створену по образу і подобі Божій, істоту, яка має волю у виборі добра і зла, про людину як особистість.
Філософія Відродження (Ренесансу) аналізує людину як автономну істоту, живу цілісність. Єдність душі і тіла.
Філософія Нового часу акцентує увагу на духовній сутності людини. Людина - істота розумна і моральна, здатна до безмежного творчого розвитку, пізнання таємниць і законів і застосовувати їх
Гегель розвиває ідею історичності людини. Для нього людина - носій загальнозначущого духу, суб'єкт пізнавальної й історичної діяльності, що створює світ культури.
Марксизм пов'язує розуміння сутності людини із суспільно- історичними умовами її розвитку. Суспільне буття визначає свідомість людини. Суспільство детермінує властивості особистості.
"Філософія життя" (Ніцше, Бергсон) на перший план висуває волю, інтуїцію. Свідомості часто протиставляється несвідоме.
Фрейд підносить несвідоме над свідомістю. Джерела релігії, культури, усього людського він бачить у несвідомому.
Значні зрушення у вивченні проблем людини припадає на початок XX ст. М. Шелера, X. Плеснера
Екзистенціалісти (Сартр, Камю) намагаються "врятувати людину", ізолюючи її від життя, від реальних зв'язків зі світом природи і суспільства.
В українській і російській філософській (Г. Сковорода, В. Соловйов, Ф. Достоєвський, Л. Толстой, М. Бердяєв та ін.). Сучасні українські філософи (В. Шинкарук, М. Попович, В. Табачковський) зберігають і розвивають антропологічний напрямок, досліджуючи актуальні проблеми людини.
Існує два способи буття людини - "ззовні" і "зсередини". У першому випадку воно є продуктом дії космічних сил і історичних соціальних обставин, у другому - носієм індивідуального начала і можливістю існування.
72.Проблема діяльнісної сутності людини.
Важко, а то й неможливо знайти людину, яка за все своє життя не виконала б навіть однієї найменшої дії. У цьому знаходять точку збігу, наприклад, такі непримиренні ідеї, як біблійне, християнське вчення про створення людини. і не менш відомий твір Фрідріха Енгельса «Роль праці у перетворенні мавпи на людину». Вказана спільність стосується, звісно, звичного, земного життя. Фізична праця не завжди результативна. На думку співзасновника марксизму, що дав один із класичних зразків натуралістичної концепції антропогенезу, праця — «перша основна умова всього людського життя, до того ж такою мірою, що ми у відомому сенсі маємо сказати: праця створила саму людину».
Як бачимо, сутність людини так чи інакше описується характеристиками практики. Це не випадково. Практика справді прямо стосується людської природи. Усі різновиди практичної діяльності впливають на сутнісну визначеність людської істоти.