3. Світовий ринок та його структура

З виникненням суспільного поділу праці і товарного виробництва розпочався процес формування ринку, тобто обміну за законами товарного виробництва та обігу. В своєму розвитку ринок пройшов через кілька форм: внутрішній ринок, національний ринок, міжнародний ринок і світовий ринок.

Внутрішній ринок становить собою найпростішу форму товарно-грошових відносин між виробниками та покупцями, при якій товари реалізуються самими виробниками покупцям, які відразу оплачують товар і забирають його з ринку.

Національний ринок - це внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців. В рамках національних ринків товарів відбувся поділ на роздрібні ринки та оптові ринки, ринки праці, ринки товарів. При цьому частина національного ринку почала орієнтуватися на іноземних покупців. Міські ринки поступово переростали у регіональні, державні, міждержавні, тобто у міжнародні ринки. Міжнародні ринки становлять собою ту частину національних ринків, яка безпосередньо зв'язана з зарубіжними ринками.

Світовий ринок становить собою сферу стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базуються на міжнародному поділі праці та інших факторів виробництва.

У складі світового ринку розрізняють ринок товарів і послуг, ринок робочої сили, ринок капіталів, ринок технологій і валютний ринок.

Міжнародна торгівля включає в себе два зустрічні потоки товарів і послуг: експорт та імпорт і характеризується торговим сальдо і торговим оборотом. Експорт становить собою продаж та вивезення товару за кордон. Імпорт - це купівля товару за кордоном та ввезення його в країну. Торгове сальдо становить собою різницю між вартісним обсягом експорту та вартісним обсягом імпорту. Торговий оборот - це сума вартісних обсягів експорту та імпорту.

За існуючими загальносвітовими стандартами, торгівля вважається міжнародною, продаж товарів - експортом, а купівля – імпортом лише тоді, коли має місце перетин товаром кордону та фіксація цього факту в митній звітності. При цьому немає значення чи змінив товар власника чи ні.

1. Міжнародний поділ праці як фактор становлення та розвитку мев

Міжнародний поділ праці склався в рамках загального процесу суспільного поділу праці, який становить собою відособлення окремих видів трудової діяльності.

Міжнародний поділ праці - становить собою спеціалізацію кожної країни на виробництві значної частини певних виробів з метою задоволення як своїх власних потреб, так і потреб країн-партнерів.

Розрізняють функціональний і територіальний поділ праці. Функціональний поділ праці становить собою поділ між сферами суспільного виробництва, всередині кожної із сфер та всередині окремого підприємства. Отже, функціональний поділ праці можна поділити на такі види:

загальний - це поділ праці між країнами світової співдружності за великими сферами матеріального і нематеріального виробництва, такими як промисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо;

частковий - це поділ праці між країнами всередині сфер народного господарства за галузями та підгалузями, такими як важка і легка промисловість, скотарство і землеробство, а також всередині кожної з них, скажімо металургія і автомобілебудування в рамках важкої промисловості;

одиничний - це поділ праці між країнами всередині одного підприємства, яке трактується як цикл створення готового товару.

Основною формою міжнародного функціонального поділу праці є міжнародна спеціалізація виробництва, яка, в свою чергу, включає в себе міжгалузеву та внутрігалузеву спеціалізацію.

Територіальний поділ праці становить собою концентрацію виробництва певної продукції на окремій території. Територіальний поділ праці може бути міжрегіональним (всередині країни) і міжнародним (між різними країнами).

В результаті розвитку міжнародної спеціалізації у світовій співдружності склалися три групи країн: 1) країни, які виробляють продукцію обробної промисловості; 2) країни, що виробляють продукцію видобувної промисловості; 3) країни, що спеціалізуються на виробництві сільськогосподарської продукції.

Отже, ступінь розвитку міжнародного поділу праці визначається участю окремих фірм і країн та об'єднань країн у міжнародному обміні. Показниками участі у міжнародному поділі праці є:

• частка експорту в загальному обсягу виробництва;

• обсяг зовнішньої торгівлі по відношенню до національного продукту;

• питома вага країни чи групи країн у міжнародній торгівлі, в тому числі в торгівлі окремими товарами;

• обсяг зовнішньоторгового обороту на душу населення.