1. Політико-правове, соціально-культурне та технологічне середовище міжнародних економічних відносин.

Середовищем міжнародних економічних відносин виступають політико-правові, соціально-культурні, технологічні та економічні умови їх функціонування і розвитку.

Політико-правове середовище формується державою як головним суб'єктом міжнародних економічних відносин і включає в себе: політико-правовий режим в країні, модель управління економікою, рівень політичної стабільності та політичного ризику, адміністративні методи регулювання міжнародних економічних відносин.

За моделями управління економікою політико-правове середовище можна класифікувати як ліберальне, що передбачає використання, як правило, економічних методів управління та обмеження державного втручання в економіку, і як директивне, де переважають організаційно-адміністративні, планові методи управління.

Звідси випливає висновок, що модель управління економікою залежить від типу існуючої соціально-економічної системи. В соціально-економічному плані країни, що втягнуті у міжнародні економічні відносини, класифікуються як розвинуті капіталістичні країни (країни з ринковою економікою), країни з перехідною економікою, країни, що розвиваються, та соціалістичні країни.

В умовах частої зміни політичних режимів, непрогнозованості дій владних структур і правової бази зростає рівень політичної нестабільності і політичного ризику.

На стан і розвиток міжнародних економічних відносин істотний вплив робить соціально-культурне середовище. Воно формується державою, політичними партіями та громадськими організаціями і становить собою сукупність різнопланових факторів, які прямо чи опосередковано впливають на розвиток міжнародних економічних відносин в цілому чи окремих їх складових. До згаданих факторів відносяться передусім структура населення за статтю, віком, професійним та національним складом, політико-партійною, соціальною та релігійною орієнтацією, відношенням до праці, просування по службі та глобальних проблем сучасності.

До технологічного середовища належать енергетичне, транспортне та інформаційне забезпечення країни. Названі чинники створюються у сфері матеріального виробництва і визначаються закономірностями розвитку сучасних продуктивних сил. Без них сьогодні практично не можна говорити про включення тієї чи іншої країни в активну діяльність щодо формування та розвитку міжнародних економічних відносин.

Технологічне середовище спільно з середовищем політико-правовим та соціально-культурним робить істотний вплив на характер економічного середовища. Останнє, в свою чергу, впливає на інші середовища.

2. Економічне середовище міжнародних економічних відносин

Економічне середовище міжнародних економічних відносин становить собою сукупність економічних факторів, які служать основою функціонування та розвитку міжнародного обміну товарами, руху та використання факторів виробництва та валюти. Воно включає в себе: рівень економічного та науково-технічного розвитку країн, життєвий рівень населення, економічні традиції, ступінь розвитку зовнішньоекономічних зв'язків тощо.

Для функціонування та активізації міжнародних економічних відносин надзвичайно важливо знати рівні економічного розвитку країн та їх класифікацію.

Як вже зазначалося, в соціально-економічному плані країни світового співтовариства поділяються на капіталістичні, соціалістичні, з перехідною економікою і ті, що розвиваються. В міжнародній економіці класифікація країн здійснюється головним чином за рівнем індустріального розвитку, згідно з яким країни діляться на три великі групи - індустріальні країни, країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою.

Оскільки країни, що розвиваються, неоднорідні, то по відношенню до них здійснюється додаткова класифікація за географічними ознаками та різноманітними аналітичними критеріями. Скажімо, виділяються країни з активним платіжним балансом і країни-імпортери капіталу. Останні, в свою чергу, поділяються на країни-експортери та імпортери енергоресурсів.

Світовий банк виділяє такі групи країн за рівнем економічного розвитку:

• країни з низьким рівнем доходу;

• країни з доходами нижче середнього рівня;

• країни з доходами вище середнього рівня;

• країни з високим рівнем доходу.