3. Суть, форми та принципи розвитку міжнародних економічних відносин

Міжнародні економічні відносини становлять собою сукупність економічних відносин між країнами світу з приводу обміну товарами, руху та використання факторів виробництва, формування механізмів міждержавного нагляду та регулювання. Міжнародні економічні відносини охоплюють усі фази процесу відтворення - виробництво, розподіл, обмін та споживання.

У сфері виробництва міжнародні економічні відносини становлять собою відносини між суб'єктами світового господарства у безпосередньо матеріальному виробництві.

У сфері розподілу міжнародні економічні відносини - це відносини між суб'єктами світового господарства з приводу розподілу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

У сфері обміну міжнародні економічні відносини становлять собою відносини між суб'єктами світового господарства з приводу купівлі-продажу товарів, капіталів, робочої сили та послуг.

У сфері споживання міжнародні економічні відносини - це відносини між суб'єктами світового господарства з приводу покриття їх потреб за рахунок взаємних поставок або за рахунок продукції, виробленої на спільних підприємствах.

Об'єктом міжнародних економічних відносин виступає світове господарство, тобто сукупність національних економік країн світу, що взаємозв'язані мобільними факторами виробництва.

Суб'єктами міжнародних економічних відносин виступають фізичні та юридичні особи, які беруть участь в здійсненні міжнародних господарських контрактів, договорів та угод. Фізичні особи - це громадяни окремої держави, іноземні громадяни, особи без громадянства, котрі здійснюють міжнародні економічні зв'язки і зареєстровані місцевими органами влади. Юридичні особи - це підприємства та організації, що здійснюють міжнародні економічні відносини.

Вирішальну роль у формуванні економічних зв'язків на інтернаціональному рівні відіграють юридичні особи, зокрема такі:

• національна держава;

• національні підприємства, фірми, об'єднання, організації і товариства як конкретні учасники міжнародних економічних відносин;

• міжнародні господарські організації, об'єднання, товариства, спільні підприємства;

• міжнародні економічні організації;

• інтеграційні об'єднання країн світової співдружності.

Історично першою формою міжнародних економічних відносин була зовнішня торгівля.

Міжнародні економічні відносини функціонують на основі певних принципів. Загальні принципи викладені у декларації ООН і обов'язкові для всіх суб'єктів міжнародних економічних відносин. До них відносяться принцип суверенітету кожної держави, мирного співіснування, рівноправності тощо.

До специфічних (національних) відносяться принципи функціонування міжнародних економічних відносин конкретної держави, закріплені в національному законодавстві.

4. Особливості розвитку сучасних міжнародних економічних відносин

В сучасних умовах на розвиток міжнародних економічних відносин роблять вплив такі фактори як:

• розпад світової соціалістичної системи та поява нових незалежних держав, які не до кінця визначили свою політику і не усвідомили свої економічні, політичні, культурні та інші національні інтереси;

• економічна криза в країнах Східної Європи та СНД;

• криза світової фінансово-кредитної системи;

• загострення енергетичної, сировинної та продовольчої проблем;

• загострення проблем навколишнього середовища, що робить вплив на все світове господарство, національні та світові продуктивні сили;

• посилення взаємозалежності національних господарств, їх економічної політики;

• зближення економічних рівнів розвитку різних країн;

Як бачимо, економічний розвиток кінця XX століття характеризується зростаючим впливом глобалізації. Проявляючись у зростанні взаємозалежності економік різних країн, посиленні відкритості національних ринків, поглибленні міжнародного поділу та кооперації праці тощо, вона суперечливо впливає на національні економіки та на розвиток сучасного світового господарства. З одною боку, розвиток процесів глобалізації дає можливість країнам, передусім індустріально розвиненим, розширювати їхню участь у системі міжнародного поділу праці, полегшує доступ до зовнішніх джерел сировини і трудових ресурсів, іншого - глобалізація загострює конкурентну боротьбу і містить потенційну загрозу для країн з низьким рівнем економічного розвитку. Останні натрапляють на небезпеку деіндустріалізації, повернення до застарілих структур національного господарства.