5. Платіжний баланс та його структура

Платіжний баланс становить собою статистичний звіт, в якому в систематизованому вигляді проводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами за певний період часу.

Зовнішньоекономічні зв'язки окремої країни можна розглядати як сукупність товарно-фінансових потоків, які можна умовно поділити на дві групи:

1) потік реальних ресурсів, тобто експорт-імпорт товарів і послуг;

2) потік фінансових ресурсів, які є оплатою за придбання або платежем за продаж відповідних фінансових ресурсів.

Стандартний платіжний баланс складається з двох розділів: рахунок поточних операцій, який показує міжнародний рух реальних матеріальних цінностей (передусім товарів та послуг), і рахунок операцій з капіталом, який показує джерела фінансування руху реальних матеріальних цінностей.

Рахунок поточних операцій (поточний платіжний баланс) показує, з одного боку, результат взаємодії даної країни з іншими за певний проміжок часу, а з другого - баланс внутрішніх інвестицій та заощаджень. Поточні операції платіжного балансу включають в себе чотири основні групи: операції з товарами, операції з послугами, рух доходів, рух поточних трансфертів.

Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій фіксує міжнародний рух капіталу, за допомогою якого фінансується експорт та імпорт товарів і послуг. Структурно він включає в себе: рахунок операцій з капіталом, який фіксує капітальні трансферти та придбання - продаж невиробничих нефінансових активів; фінансовий рахунок, який охоплює всі операції, в результаті яких відбувається перехід права власності на зовнішні фінансові активи і зобов'язання даної країни.

Специфічною статтею фінансового рахунку є стаття, яка відображає рух резервних активів. Резервні активи являють собою міжнародні високоліквідні активи країни, які перебувають під контролем уряду і в будь-який момент можуть бути використані ним для фінансування дефіциту платіжного балансу та регулювання курсу національної валюти.

З точки зору бухгалтерського обліку ідеальним платіжним балансом є той, в якому сальдо платіжного балансу дорівнює нулю, тобто величина потоку грошових надходжень в країну дорівнює величині потоку її зовнішніх платежів, а величина офіційних резервів залишається незмінною.

Тема 12. Міжнародна регіональна інтеграція

1. Суть і фактори міжнародної економічної інтеграції

Міжнародна економічна інтеграція являє собою процес господарсько-політичного об'єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв'язків і поділу праці між національними господарствами, взаємодії їх відтворювальних структур на різних рівнях і в різних формах.

Міжнародна економічна інтеграція здійснюється під впливом таких об'єктивних факторів як зростання інтернаціоналізації господарського життя, поглиблення міжнародного поділу праці, розвиток НТР, зростання рівня відкритості національних економік.

Інтернаціоналізація господарського життя становить собою Процес розвитку стійких економічних зв'язків між країнами і виходу відтворення за межі національного господарства.

На зростання рівня інтернаціоналізації особливо активно впливають ТНК.

Міжнародний поділ праці, як зазначалося в попередніх темах, був причиною і умовою розвитку міжнародних економічних відносин як таких, а в наш час він став одним із вагомих чинників міжнародної економічної інтеграції..

Науково-технічна революція вимагає від країн світової співдружності більш тісної взаємодії з метою вирішення актуальних проблем сучасності..

Відкритість національних економік дозволяє країні більш повно включатися у світогосподарські зв'язки.

Звичайно, для розвитку міжнародної економічної інтеграції недостатньо названих факторів. Крім них, ще потрібні певні передумови, які дають можливість реалізувати об'єктивну необхідність в інтеграції. Серед таких передумов назвемо найважливіші.

По-перше, це близькість рівнів економічного розвитку країн, що інтегруються.

По-друге, це географічна близькість країн, що інтегруються, наявність в більшості випадків спільного кордону.

По-третє, це спільність економічних та інших проблем, що стоять перед країнами в галузі розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва тощо.

Використаний переваг економіки масштабу означає використання можливостей для розширення регіонального ринку і зменшення витрат виробництва. А це, в свою чергу, дасть можливість залучати більше прямих іноземних інвестицій, адже іноземні компанії прагнуть працювати на великих ринках, для яких доцільно створювати самостійні підприємства.

Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища означає зміцнення взаємодовіри та співробітництва в політичній, військовій, соціальній, культурній галузях. Наприклад, країни Західної Європи, Південно-Східної Азії, Близького Сходу, створюючи інтеграційні об'єднання, саме таку ціль ставили перед собою.

Вирішення завдань торгової політики означає, що учасники інтеграційного об'єднання, діючи спільно, можуть більш плідно співробітничати з іншими міжнародними торговими організаціями і більш впевнено захищати свої регіональні інтереси.