116. Розкрийте причини кризи ортодоксальної марксистської політичної економії та основні напрями теоретичних досліджень в Україні другої половини 80-х років хх ст.

Теоретиком ортодоксального марксизму був Георгій Валентинович ПЛЕХАНОВ (1856—1918), Основні роботы: “Социализм и политическая борьба” (1883), “Наши разногласия” (1884), В своїх творах дав глибоку критику методологічних основ буржуазної й дрібнобуржуазної соціології, противопоставив їм марксистську соціологію — історичний матеріалізм. 

Багато економістів і історики, які аналізували спадщина Маркса в області економіки, вважають наукову значущість його робіт невисокою. На думку Пола Самуельсона, видного американського економіста, лауреата Нобелівської премії з економіки, "з точки зору вкладу в чисто економічну теоретичну науку Карла Маркса можна розглядати як дрібного економіста пост-рікардіанської школи". Сам Маркс невисоко оцінював свій внесок в економічну науку, на відміну від свого внеску в галузі соціальної теорії.

Існує погляд, що марксистська політекономія, принаймні та її частина, яка була привнесена самим Марксом, не є традиційною економічною наукою, а являє собою самостійне філософське відгалуження політичної економії.

Політичний вплив марксизму в XX в. було величезним: марксизм домінував приблизно на 1/3 території земної кулі. Марксистська політекономія виступила економічної доктриною соціалізму, реалізованого в XX столітті в СРСР, КНР, у країнах Східної Європи, Індокитаю, на Кубі, в Монголії. В свою чергу соціальні зміни в країнах, які будували соціалізм, підштовхнули глибоку трансформацію соціально-економічного устрою розвинених капіталістичних країн, якісно поліпшити соціальне становище основної маси їх нас-ння і розвиток інститутів демократії в цих країнах.

З іншого боку, майже у всіх соціалістичних країнах марксистська економічна наука перетворилася в догматичне вчення - частина офіційної ідеології. Переставши відповідати реаліям, вона стала чинити негативний вплив. Так, в СРСР насадження цього вчення в 1930-і роки супроводжувалося розгромом вітчизняної економічної школи світового класу. У 1950-і роки марксистські догми (випереджаючий розвиток важкої промисловості, неминучість краху світового капіталізму і т.д.) завадили трансформації радянської військової економіки в економіку, орієнтовану на потреби нас-ння (план Маленкова), і в якійсь мірі сприяли почалася гонці озброєнь. У 1960-1980-і рр.. панування марксистського догматичного мислення в СРСР завадило своєчасно зробити висновок про те, що капіталізм на Заході в середині XX ст. зазнав якісну трансформацію, і не дозволило до моменту початку перебудови виробити продуману концепцію ринкових реформ, що частково зумовило негативні наслідки цих реформ і розпад СРСР

Генеральним напрямом удосконалення госп. механізму в 80-х став пошук шляхів створення такої господарської системи, яка забезпечувала б зростання ефективності планової економіки за збереження її основи — загальнонародної (державної) власності. Госпрозрахунок ставав ключовим розділом теорії госп. механізму. Насамперед слід назвати О. Лібермана, який розглядав госпрозрахунок як механізм узгодження народногосподарських і колективних інтересів, а також ряд інших, зокрема З. Сотченко, В. Найдьонова, І. Ястремського.