94. Порівняйте нові типи та форми корпоративних організацій та визначте їх роль у процесі глобалізації світового госп-ва (друга половина хх ст.).

У ХХ ст. як в усій світовій практиці, так і в межах Європ. цивілізації основною формою орган. госп-ва, управління господарськими процесами стає така гос. одиниця, як корпорація. Корпоративна форма організації підприємництва склалася напр. ХІХ ст. і була зумовлена якісними зрушеннями у продуктивних силах сусп-ва. У др. пол. ХХ ст. триває етап видозміни і структуризації різних типів корпоративних об’єднань. Найпоширенішими з них залишаються акціонерні тов., що мобілізують капітал випуском цінних паперів: акцій і облігацій. Разом із цим виникають так звані S-корпорації, для яких характерним є поєднання рис корпорації та партнерства.

Надпотужнішими утвореннями стають холдинги — власники акцій інших корпорацій, форма регулювання всього корпоративного співтовариства.

До кінця ХХ ст. утворилося три найпоширеніші типи холдингових структур: інтегровані промислові компанії, конгломерати і банківські холдинги. Особливість їх полягає в участі державного капіталу.

Функціонування холдингових систем на ринку має низку переваг порівняно з іншими компаніями:

- можливість утворення замкнених технологічних ланцюжків від видобування сировини до випуску готової продукції та доведення її до споживача;

- економія на торгових, маркетингових та інших послугах;

- використання переваг диверсифікації вир-ва;

- єдина податкова і кредитно-фінансова політика.

Від середини ХХ ст. подальшого розвитку набули консорціуми. У середині ХХ ст. вони поширюються у сфері промисловості й слугують цілям реалізації великих промислових, науково-технічних, будівельних та інших проектів.

У 1960-х роках новою формою монополістичних об’єднань стає конгломерат.

Конгломерат — організаційна форма об’єднання підприємств, що виникає в результаті злиття різних фірм незалежно від їхніх горизонтальних або вертикальних зв’язків.

Конгломератам властива значна децентралізація управління. За децентралізації основними важелями управління конгломератами виступають фінансово-економічні методи, непряме регулювання діяльності підрозділів з боку холдингової компанії, яка очолює конгломерат. Специфіка діяльності конгломерату на ринку внеобхіднює формування в його структурі особливого фінансового ядра, куди, окрім холдингової компанії, входять великі фінансові інвестиційні компанії. Подібні структури конгломератів надають їм більшої стабільності у конкурентній боротьбі та зменшують ризик збитків від кон’юнктурних, структурних і циклічних коливань.

Дослідник еволюції сучасних інститутів О. Вільямсон визначає унітарну (У) форму корпорації, під якою має на увазі традиційну організацію фірми за функціональною ознакою. Значну увагу О. Вільямсон приділяє мультидивізійній (М) формі корпорації і вбачає в ній найсуттєвішу організаційну інновацію XX ст. П. Друкер, досліджуючи сутність корпорації, демонструє виникнення у 1950-1960-х роках нового антимонопольного типу корпорацій (олігополій), здатних швидко переводити власні капітали з однієї галузі в іншу, руйнуючи монополістичні бар'єри між ними. 

Пришвидшення інтернаціоналізації світогосп. зв’язків, інтеграційні процеси у др. пол. ХХ ст. ведуть до виникнення нового явища у розвитку світових цивілізацій — глобалізації Важливу роль у визначенні глобальної проблематики та окресленні завдань і напрямів її вирішення починає виконувати така неформальна організація як Римський клуб, яку було створено у 1968 році за ініціативи італійського промисловця і економіста доктора А. Печчеї (1908—1984). Ця організація об’єднує у своїх лавах учених, суспільних діячів, бізнесменів. Напрями і суть впливу було сформульовано у визначенні цілей Клубу його засновником: «Перша мета — сприяти тому, щоб люди якомога ясніше і глибше усвідомлювали ускладнення для людства. Друга — використовувати усі доступні знання, щоби стимулювати встановлення нових відносин, політичних курсів і інститутів, котрі посприяли б виправленню ситуації, що склалася»