110. Розкрийте шляхи і засоби радянської індустріалізації та їх визначення в процесі дискусії щодо її джерел і темпів.

Індустріалізація УРСР 1920-1930-х рр. — форсований процес будівництва промислових підприємств важкої і легкої промисловості на території Української РСР з кінця 1920-х років до 1941 р.

Причини індустріалізації в Українській РСР

• Відхід від Нової економічної політики

• Загальна індустріалізація СРСР;

• Курс на «прискорене соціалістичне будівництво»

• Сталінський курс «великого перелому»

Відмови від непу вимагала й державна політика реалізації курсу індустріалізації, прийнятого XIV з’їздом ВКП(б) у грудні 1925 р.

У 1 п'ятирічці 400 з 1500 промислових підприємств передбачалося спорудити саме в Українській РСР.

Ставилася основна мета — забезп перевершуючий і першочерговий розвиток галузей групи А (паливна, енергетична, хімічна, машинобудівна і т. ін.).

Хід і методи індустріалізації УРСР

Індустріалізація України, як і всього Радянського Союзу, проходила за рахунок крайнього перенапруження трудових і промислових ресурсів. Матеріальні стимули часто замінювалися моральними, політико-ідеологічними.

Індустріалізація супроводжувалася активним інформаційним забезпеченням. Одним із аспектів такої політики стало «соціалістичне змагання» у всіх галузях народного госп-ва.

Методи індустріалізації:

• підвищення продуктивності праці;

• вдосконалення розподілу праці (вугільна промисловість, машинобудування)

• поліпшення організації робочих місць (легка промисловість, машинобудування);

• інтенсифікація роботи машин і агрегатів (машинобудування, залізничний транспорт, текстильна промисловість);

• інтенсифікація технологічних процесів (чорна металургія) і т. ін.

Не було одноманітності поглядів на темпи індустріалізації. Одні пропонували «...забезпечити максимальний темп» (Л. Д. Троцький, Л. Б. Каменєв), інші заперечували, вказуючи, що робітники ще не підготовлені до індустріалізації, й рекомендуючи відмовитися від методів судомних стрибків. На стадії обговорення плану і Й. Сталін, зокрема, пропонував «зважати на ресурси держави», «знати міру» в податковій політиці на селі. Проте через два роки Сталін і його оточення відмовилися від своїх колишніх пропозицій. А. І. Мікоян переконував, що в перші роки диктатури пролетаріату «потрібно будувати такі підприємства, які дають найближчий, найшвидший ек і політичний ефект», і виступав проти дорогих проектів, зокрема будівництва Дніпрогесу.

Боротьба політичних угруповань за владу витісняла на другий план питання про перспективи розвитку економіки. За таких умов з’явилися дві відомі моделі п’ятирічок — модель Кондратьєва і модель Держплану.

М. Д. Кондратьєв (1892—1938) — один з найбільших економістів XX ст. Світову славу він здобув як засновник теорії великих циклів, дослідник питань економічної кон’юнктури й економічної динаміки. Наприкінці 1920-х років М. Кондратьєв з групою співробітників розробив модель першої п’ятирічки. Він визнавав історичну необхідність індустріалізації, але основою вирішення проблеми вважав гармонійний розвиток усіх сфер економіки, передусім промисловості й сільського госп-ва. На думку М. Кондратьєва, сільське госп-во може постачати основні засоби для індустріалізації і як експортер, і як ємкий ринок для промислових галузей. Тому в основу його моделі було покладено ідею продовження непу, підвищення товарності сільського госп-ва, його інтенсифікації. І оскільки всі ці процеси не могли бути реалізовані швидко, М. Кондратьєв був проти форсованої індустріалізації й уважав, що на найближчі роки повинна бути збережена структура аграрно-індустріального розвитку.

Інша модель була розроблена в Держплані (партійно-урядовому органі) під керівництвом академіка С. Г. Струмиліна. Держплан виступав за прискорений розвиток важкої індустрії, за швидку, примусову ліквідацію багатоукладності, за відмову від непу, від ринку, за максимальне посилення регулюючої ролі держави. Модель Держплану повністю відповідала поглядам Й. Сталіна. Тому було обрано держпланову модель. М. Кондратьєва назвали захисником куркульства, звинуватили в буржуазній ідеології, а в 1930 р. заарештували і в 1938 р. — розстріляли. Таких само переслідувань зазнали й усі однодумці Кондратьєва.

Протиріччя індустріалізації:

• поступове збільшення норм вироблення на 35-45 %;

• нещадна експлуатація трудових ресурсів;

• експлуатація і деградація села;

• участь у «сталінській індустріалізації» тисяч репресованих «ворогів народу».