100. Розкрийте причини та зміст еволюції кейнсіанської теорії: теорія Дж. М. Кейнса, неокейнсіанство, посткейнсіанство.

Починаючи з 1929 р. у світі набувають популярності економічні праці Джона Мейнарда Кейнса. Перші праці Дж. М. Кейнса, зокрема «Трактат про грошову реформу», «Кінець lasser faire», присвячені проблемам економічної політики. У 1936 р. Дж. Кейнс опублікував книгу «Загальна теорія зайнятості, процента та грошей», яка принесла йому світову популярність. Критика автора спрямована проти неокласичної ортодоксії, відповідно до якої головним завданням і метою економічної теорії є вибір найкращого з варіантів використання рідкісних ресурсів. У кейнсіанській моделі макроекономічної рівноваги значну роль відведено концепції «мультиплікатора».

Подальша доля кейнсіанського напряму в середині 1970-х — на початку 1980-х років визначалася спробами його представників надолужитивади регуляторної політики, коли світова ринкова економіка зазнала глибоких циклічних коливань, структурних криз та проблем стагфляції. У цей період поширення набувають посткейнсіанство та нове кейнсіанство. Посткейнсіанці виступили з різкою критикою прихильників «хіксіанського кейнсіанства», для яких був властивий спрощений погляд на економіку, згідно з яким вона може зазнавати або безробіття, або інфляції, тобто вони не передбачали стану стагфляції та засобів боротьби з ним. У монетарному посткейнсіанстві (П. Девідсон, Х. Мінскі, Я. Крегель та ін.) досліджуються проблеми грошей і

ділового циклу. Нове кейнсіанство, сформоване у США, базувалося на розробленнях таких учених, як Дж. Стігліц, Г. Акерлоф (р. н. 1940) та ін. Представники нового кейнсіанства виходять з вирішальної ролі монополій в економіці, дотримуючись при цьому теорії монополістичної конкуренції.

З огляду на це вони створили модель взаємозалежності зайнятості й оплати праці.

101. Дайте хар-ку посиленню інтернаціоналізації та глобалізації світового госп-ва кінця хх – початку ххі ст..

Складовою глобалізацій процесів, а також характерною ри­сою сучасного етапу розвитку світового госп-ва є сталий розвиток міжнародної торгівлі й розширення потоків капіталів. Сучасне виробництво, що ґрунтується на новітніх технологіях, наштовхнулося на вузькість національного ринку при реалізації своєї продукції, що стимулювало прагнення країн збільшувати експорт. Нарощування обсягів міжнародної торгівлі тепер відбува­ється не лише за рахунок розширення експортного вир-ва в країні, а й експорту капіталу до інших країн для будівництва під­приємств, що вироблятимуть ці товари. Посилення спеціалізації вир-ва зумовлює до перетворення великих сучасних компа­ній. Сучасні компанії перетворюються на транснаціональні корпорації (ТНК). Інвестування набуває форм прямих капіталовкладень. Сьогодні рівень міжнародної торгівлі набагато вищий, ніж будь-коли. Але найголовніша відмінність полягає в інтенсивності фі­нансових потоків та рух капіталів. Сучасна світова економіка, прив'язана до «електронних грошей», які існують лише у вигляді цифр на моніторі комп'ютера, не має аналогів у минулому.Проникнення ТНК до інших країн супроводжується привне­сенням до цих країн нових знань, нової технології вир-ва і нових виробничих відносин. За підтримки національних урядів руйнуються соціальні структури традиційних сусп-в, адже міжнародні корпорації перетворюють їх відповідно до «міжнарод­них стандартів». Глобалізація набуває різного сенсу залежно від того, чи йдеть­ся про окрему компанію, галузь, країну, або про світове вироб­ництво загалом. Глобалізація фінансового капіталу випробувала концепції рівноважного розвитку ринкової економіки на основі ліберальної економічної політики.

Для сучасного періоду розвитку світового госп-ва хара­ктерним також с посилення ідеології інтернаціоналізації та кон­солідації. Цьому сприяв розвиток продуктивних сил, що дедалі більше вимагав активного обміну між багатьма країнами та уні­фікованих правил гри на міжнародному ринку. Від переговорів на двосторонній основі, що створювало різні умови для експорту чи імпорту одного товару, країни перейшли до міжнародних угод. Стосовно посилення ідеології інтернаціоналізації та консолі­дації у світовому госп-ві необхідно зазначити, що нині на авансцену світового економічного життя виходять нові учасники, які, поряд із традиційними, стають головними законодавцями моди у світогосподарських процесах.Так, сьогодні виокремлюють вісім нових основних суб'єктів, що справляють вирішальний вплив на світогосподарські процеси. Це:-міжнародні організації — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (ФАО), Міжнародна організація праці (МОП), Світова організація торгівлі (СОТ); країни «Великої сімки»(чи вісімки,разом із Росією); регіональні організації, яких налічується близько 60;2)багатонаціональні корпорації (понад 60 тисяч);3)інституціональні інвестори (пенсійні та інвестиційні фонди,страхові компанії); 4)неурядові організації; 5)великі міста; 6)окремі видатні особистості (науковці -— лауреати Нобелів­ської премії, університетські професори, відомі фінансисти, під­приємці та ін.) Таким чином, глобалізація стала постійним чинником внутріш­ньої та міжнародного економічного життя.