99. Визначте причини та охар-йте заходи неоконсервативних реформи: «тетчеризму» та «рейганоміки».

У 1970-х роках у Великій Британії уповільнилося зростання вир-ва, почастішали циклічні кризи, подовжилася фаза депресії. Вирішити економічні проблеми у 1980-х роках мав уряд консерваторів на чолі з М. Тетчер (р. н. 1925). Економічна політика й комплексне реформування економіки Великої Британії увійшли в історію під назвою «тетчеризм». М. Тетчер відмовилася від жорсткого державного регулювання економіки й запропонувала нову економічну програму, яка ґрунтувалася на концепції економічного лібералізму та його сучасній модифікації — монетаризму. Програма, що являла собою різновид неоконсерватизму, мала на меті довести, що соціал-демократична стратегія неокейнсіанства вичерпала свої можливості. Проголошені в програмі денаціоналізація і приватизація, дерегулювання, дебюрократизація означали підтримку підприємницької ініціативи, крайній індивідуалізм.

Одним із перших кроків було ухвалення законів, що обмежували права профспілок на оголошення страйків, а також законів, які давали уряду змогу вистояти в боротьбі зі страйкарями.У сфері грошового обігу, фінансів та банківської справи уряд М. Тетчер спирався на монетаристську концепцію, яка пропонувала жорстке обмеження грошової маси в обігу. Досягти цього передбачалося послабленням податкового контролю за функціонуванням ринку, підвищенням ролі кредитно-грошових інститутів, радикальною зміною структури бюджетного механізму, що проявлялося у відході від прогресивного оподаткування приватних осіб та підприємців.

Найважливішим напрямом реформ став курс на приватизацію державного сектору.

Приватизації зазнали багаті родовища нафти в Північному морі, заводиз вир-ва радіоактивних ізотопів, національна компанія з перевезення вантажів, вугільні шахти тощо.

Серед заходів стимулювання приватного бізнесу слід назвати збільшення податкових пільг. Ставку податку на прибуток було знижено до 50 %, а потім до 35 %. Зросла сума кредитів, які надавалися банками країни. Важливим напрямом була боротьба з інфляцією. Суворо контролювалися темпи збільшення грошової маси в обігу, були скорочені позики, що надавалися державою приватному сектору, відмінено контроль над цінами та заробітною платою, підвищено ставки відсотка. Серед антиінфляційних заходів вельми суттєвим було обмеження державних витрат.

«Рейганоміка» була найсерйознішою спробою змінити напрям американської економічної політики із часів Нового курсу. Після кризи 1974-1975 p., уряд США відмовився від кейнсіанської концепції глобального регулювання економіки. Рекомендації Фрідмена починають давати відповідний ефект. Цілковитого тріумфу його економічна теорія зазнала за президента Р. Рейгана, коли було досягнуто високого рівня стабілізації американської економіки, послаблено інфляцію, зміцнено долар.

Програма економічного піднесення Р. Рейгана, запроваджена у 1981 р., передбачала досягнення чотирьох головних політичних цілей: зниження зростання державних видатків; зниження граничних ставок прибуткового податку як для працівників,так і для підприємців; зменшення регулювання; зниження інфляції шляхом контролю за збільшенням грошової маси.

Ці основні зміни в економічній політиці мали збільшити заощадження й інвестиції, а також темпи економічного зростання, збалансувати бюджет, забезпечити стабільність фінансових ринків, знизити інфляцію і відсоткові ставки.

Зміни у федеральному податковому кодексі: верхній граничний рівень прибуткового податку був знижений з 70 % до 28 %. Ставка податку на прибуток була знижена з 48 % до 34 %. Різні категорії індивідуальних податків були індексовані. Найбідніші верстви нас-ння були звільнені від сплати податків.

Було здійснено глибоку зміну в оподаткуванні бізнесу. У 1981 р. булосхвалено великий пакет інвестиційних стимулів, одначе до 1985 р. він поступово урізувався, а 1986 р. податкова база для доходів підприємницького сектору була істотно розширена. Було зменшено оподаткування різнихвидів інвестицій, але одночасно підвищено середню фактичну податковуставку на нові інвестиції.

Послаблення економічного регулювання, розпочате за адміністрації Картера, тривало, хоча й повільнішими темпами. Рейган частково послабив і частково скасував контроль над цінами на нафту і природний газ, кабельне телебачення, міжміський і міжнародний телефонний зв’язок тощо.

У контексті грошової політики Рейган підтримав скорочення збільшеннягрошової маси, розпочате ФРС наприкінці 1979 р., що призвело, з одного боку, до кризи 1982 р., з іншого — до відчутного зниження темпів інфляції та відсоткової ставки.