92. Охар-йте причини, зміст та наслідки економічного зростання провідних госп-в світу. Проаналізуйте позитивні зрушення соціального характеру.

Збільшення світового промислового вир-ва із 1948 до 1971 р. в середньому на 6,5 % на рік стає безпрецедентним явищем у світовій історії. Вочевиднюється перелом основних тенденцій економічної динаміки, які мали місце впродовж попередніх двох десятиліть. «Старі» промислові країни досягли апогею тривалого економічного зростання. Якщо до 1960 р. найвищі показники темпів зростання серед європейських країн демонструвала Німеччина, то вже у період з 1960 по 1970 р., ек розвиток стає більш рівномірним. Ситуація 60-х років характеризувалася як загальним прискоренням економічного зростання, так і певною уніфікацією його параметрів.

За гіпотезою «здобуття втраченого», яку висловлювали Е. Лундберг (1907—1987) і Ф. Яношши, передбачалося, що тривала стагнація, спричинена депресією і світовою війною, відкрила нові можливості зростання з боку як пропозиції, так і попиту. І справді, потенціал зростання попиту в Західній Європі, як і в Японії, був значним. Тривалий період рівень споживання в їхніх економіках був нижчим, ніж у США, і лише після 1950 р. ситуація вирівнюється. Стосовно пропозиції, то стагнація 1930-х років, а також наслідки двох світових воєн утримували непропорційно високу чисельність робочої сили у збиткових галузях економіки. Резерв робочої сили стає одним із факторів, який підтримує економічне зростання цього періоду. Засоби для подолання відставання надавала і технологія. Інновації як продукт НТР було інтегровано в загальний процес економічного розвитку, а також технічні зрушення заклали підґрунтя для майбутнього технологічного прогресу. Процес динамічного зростання поряд з іншими факторами зумовила й змішана економіка, базована на кейнсіанських принципах. Головними цілями урядів виступали забезпечення повної зайнятості, скорочення нерівності заробітної плати і загальне підвищення добробуту людей. Відповідно

було задіяно трансфертні механізми перерозподілу, збільшено державні видатки, що веде до глобального збільшення попиту. В плані економічної кон’юнктури було розроблено антициклічні методи фіскального і монетарного порядку, покликані стимулювати або стримувати попит залежно від ситуації на ринках.

У Західній Європі розбудова економіки за принципами взаємної співпраці та соціального партнерства сприяла об’єднанню інтересів власників капіталу, роботодавців, профспілок як представників інтересів найманих працівників, та й держави в єдиній політиці економічного зростання.

Таким чином, основними тенденціями успішного розвитку сусп-в

Західної цивілізації у 1950—1960-х роках стали:

• значне розширення споживання та створення інституціонального середовища, здатного підтримати такий розвиток (першим імпульсом стимулювання попиту стає повоєнна реконструкція й відбудова, а в подальшому — розбудова сусп-ва споживання);

• кооперація з метою розвитку світової торгівлі (як наслідок, безперервне нарощування торгового обороту впродовж 1950—1960-х років);

• розширення системи соціального захисту (вбудовування в цю систему автоматичних стабілізаторів з метою стабільності доходів, а також запровадження прогресивного оподаткування);

• збільшення частки державних видатків у загальній сукупності внутрішніх видатків (таким чином більша частка споживчих видатків унезалежнювалася від змін на ринку, що забезпечувало розвиток сусп-ва споживання);

• комплекс заходів держави щодо забезпечення повної зайнятості;

• дискретне застосування урядами антициклічних заходів кейнсіанської політики (інтервенції для стимулювання попиту в періоди його слабкості і заходи з обмеження надлишкового попиту в періоди його загрози для платіжного балансу або ринку праці).