7. Охар-йте сусп поділ праці як фактор розвитку господарської сис-ми: суть, етапи, функціональна диференціація сусп-ва.

Як відомо, в наукових дослідженнях зазвичай розмежовують три рівні розвитку будь-якої системи залежно від тісноти та глибини зв’язків між її елементами: співіснування, симбіоз і синтез.

На історично першому етапі розвитку господарської системи мало місце лише співіснування домогосп-в, слабко пов’язаних спільними господарськими зв’язками. Їх об’єднувала територія перебування, землі, ліси та інші природні умови, що спільно використовувалися в господарській діяльності. Організація таких сусп-в здійснювалась у формі общинних держав чи територіальних імперій і передбачала участь влади у розподілі та використанні землі, води, пасовиськ і лісів. Іншим об’єднальним моментом у господарській діяльності був обмін досвідом та удосконаленими знаряддями

праці. Впливали на господарське життя також війни, запозичення у підкорених народів способів ведення госп-ва тощо. Виробництво і споживання благ було об’єднано в межах окремих домогосп-в, а обмін між домогосп-вами мав спорадичний характер. Тобто, на цьому етапі розвитку сусп-ва його господарська сфера була об’єднана переважно зовнішніми зв’язками з іншими общинами.

Господарську систему, в якій діяльність здійснюють самостійно функціонуючі домогосп-ва (господарські одиниці) задля забезпечення власних потреб його членів, що не пов’язана постійними господарськими зв’язками з іншими домогосп-вами, зазвичай називають господарською системою натурального вир-ва.

Наступний етап розвитку господарської сфери сусп-ва — стану симбіозу — характеризується тим, що виникають взаємовигідні зв’язки між господарськими одиницями, коли кожне госп-во отримує вигоду від поділу праці та обміну її результатами. Спеціалізація господарських одиниць на виробництві певних благ із подальшим їх обміном відкривала шлях до більш результативної господарської діяльності, повнішого забезпечення постійно зростаючих потреб сусп-ва. Госп-во, в якому потреби людей забезпечуються через створення матеріальних благ і послуг у різних (як зазвичай спеціалізованих) та самостійних (відокремлених) господарських одиницях з наступним їх обміном, дістало назву системи товарного госп-ва.

Для розуміння суті системи товарного госп-ва важливо розрізняти суспільний поділ праці та поділ праці у рамках господарських одиниць. Суспільний поділ праці відображає спеціалізацію самостійних госп-в, а поділ праці у межах господарських одиниць — диференціацію виробничого процесу. За суспільного поділу праці - обмін продуктами, а за поділу праці у межах господарської одиниці — обмін діяльності в процесі виробничої кооперації.

Як правило, перший великий суспільний поділ праці пов’язують зі спеціалізацією домогосп-в у землеробстві та тваринництві, другий — з утвердженням як самостійної сфери господарської діяльності ремесла, а третій — торгівлі.

Третій етап історичного розвитку господарської системи сусп-ва характеризується утвердженням нової мети вир-ва — отримання прибутку. Це досягається перетворенням матеріального багатства у гроші, як загальну форму багатства, та спрямуванням їх на виробничі цілі. Це дало змогу перевести багатство з пасивного стану, з його підпорядкування споживанню, в активну форму, направити у господарську діяльність людини, розширення її масштабів.

Господарська система, зв’язки якої опосередковані рухом різноманітних форм грошей, виступає як система товарно-грошового (капіталістичного) госп-ва. Глибина та інтенсивність зв’язків між суб’єктами товарно-грошової системи досягає такого рівня, що її цілісність може бути охарактеризована як стадія синтезу її складників.

На сучасному етапі свого розвитку товарно-грошова господарська система набула нових якостей, зумовлених утвердженням грошово-кредитних відносин, що надають небаченого динамізму економічним процесам.