89. Розкрийте суть впливу плану Маршалла, Бреттон-Вудської та Ямайської систем на трансформацію фінансово-торговельної системи у повоєнний період (50-80-ті роки хх ст.).

Стабілізувати фінансово-грошову сферу національних

економік Європейської цивілізації, її інвестиційну складову був покликаний план Маршалла, ініційований США. План передбачав виділення позик і кредитів 16 країнам + Германії. Крім виділення позик і кредитів Конгресом США було ухвалено Закон про зарубіжну допомогу, який затверджував Програму відновлення Європи. У цій програмі йшлося про розподіл американської допомоги та виділення членами ОЄЕС коштів у своїх національних валютах. Назагал план Маршалла виправдав сподівання американського уряду.

Серед найвагоміших наслідків його реалізації слід назвати такі:

• ¾ відновлення економік країн Західної Європи та погашення ними боргів;

• ¾ оптимізація внутрішньоєвропейських розрахунків;

• ¾ відкриття європейського ринку збуту для США і Канади та розширення меж світової торгівлі;

• ¾ відновлення і зміцнення європейського середнього класу — гаранту

• політичної стабільності й сталого розвитку;

• ¾ усунення загрози соціалізму-комунізму для Західної Європи.

Ініціаторами створення нової міжнародної грошової системи (Бреттон-Вудської та Ямайської) стали Велика Британія і США (розробником англійського плану був Дж. М. Кейнс, амери-канського — Г. Д. Вайт). Тривалі обговорення обох позицій привели до розроблення Загального комюніке експертів, яким проголошувалося створення Міжнародного ва-лютного фонду 4 квітня 1944 р. Метою діяльності МВФ стає сприяння розвитку міжнародної торгівлі і валютної співпраці через управління структурою обмінних курсів різних світових валют, а також фінансування короткотермінових дисбалансів у міжнародних платіжних відносинах. Тим самим при підписанні Бреттон-

Вудської угоди було затверджено створення стабілізаційного фонду в ме- жах МВФ, головним завданням якого стає кредитування країн із дефіцитним балансом. ізації, яка дістала назву «Міжнародний банк реконструкції і розвитку» (МБРР), або Світовий банк, метою діяльності якого стало надання довготермінових позик для реконструкції зруйнованих війною економік, а в подальшому — сприяння розвитку найбідніших країн світу.

Що являла собою нова світова система валютних курсів?

Це була регульовано-фіксована форма системи валютних курсів, яка базувалася на таких правилах:

Кожна країна (член МВФ):

• установлювала номінальний золотий вміст власних грошей, тобто валютний курс;

• зобов’язувалася дотримуватися незмінного курсу своєї валюти щодо валют інших країн-членів.

Країни-члени втрачали:

• право необмежених девальвацій (мета: уникнути конкурентних девальвацій валют між країнами);

• право самостійного прийняття рішень (використовувати інструмент девальвації для подолання дефіциту платіжного балансу можна було тільки з дозволу МВФ).

• Американський долар стає основною резервною валютою світу (США взяли на себе зобов’язання обмінювати долари, якими володіли країни — члени МВФ, на американське золото).

• Встановлювалася ціна золота в доларах — 35 дол. за тройську унцію (1 тройська унція містить 31,1035 г).

5 серпня 1971 р. президенту США Ніксону довелося припинити конвертованість доларів у золото. Ця політика розірвала зв’язок між золотом і міжнародною вартістю долара. Країни перейшли до вільного плавання валют, що означало кінець Бреттон-Вудської валютної системи.

У січні 1976 р. в місті Кінгстон (Ямайка) на нараді представників країн — членів МВФ підписано угоду, якою започатковано нову систему валютних курсів — «ямайську». У новій системі курси валют більшості країн вільно коливаються, або «плавають», на світових валютних ринках відповідно до зміни попиту і пропозиції. За необхідності центральні банки країн здійснюють грошові інтервенції, щоб стабілізувати або змінити курси валют. Порівнюючи нову систему із попередньою, слід зазначити, що фіксовані валютні курси були покликані стримувати інфляцію, змушуючи країни зі слабкою, валютою проводити інтервенції і, тим самим, уповільнювати темпи зростан- ня їхньої грошової маси. Плаваючі курси залишали уряди країн наодинці з інфляційними механізмами. Однак послабшання інфляції у провідних промислових країнах спостерігається вже із початком 1980-х років.