86. Порівняйте концепції ринку недосконалої, монополістичної та ефективної конкуренції Дж.В. Робінсон, е. Чемберліна, й. Шумпетера.

Зокрема, Дж. Робінсон у праці «Еко-

номічна теорія недосконалої конкуренції» (1933) спростовує існування вільної (досконалої) конкуренції як механізму, що забезпечує економічну рівновагу.

Вона пропонує концепцію недосконалої конкуренції, аналізуючи такі її види:

1) монополіст-продавець — багато покупців;

2) монополіст-покупець — багато продавців

Одним із найважливіших питань ринкової політики монополістичних компаній Дж. Робінсон вважає можливість використання ціни як інструменту впливу на попит і регулювання збуту через «дискримінацію в цінах», тобто сегментування ринку з огляду на різну еластичність попиту за ціною в різних категоріях споживачів. У результаті досліджень Дж. Робінсон доходить висновку, що можливість цінового маневрування підриває основні постулати класичної теорії: незалежність ціноутворення, ототожнення рівноваги попиту і пропонування з оптимальним використанням ресурсів тощо.

У цьому її позиція принципово відрізняється від позиції Е. Чемберліна, який уважав, що саме механізм монополістичної конкуренції найліпше забезпечує інтереси економічного добробуту підприємців, фірми та держави.

Учений у своїй головній праці «Теорія монополістичної конкуренції» (1933) аналізував структуру ринку, в якій поєднано елементи конкуренції (вільний доступ на ринок, велика кількість фірм тощо) з елементами монополії (споживачі віддають переваги деяким продуктам, за які згодні платити навіть завищену ціну). На думку Е. Чемберліна, монопольного становища на ринку досягають за рахунок диференціації продукту, під якою він розумів різні властивості товару, умови його реалізації та доведення продукту до споживача. Тобто ринок будь-якого виробника за умов монополістичної конкуренції визначається трьома чинниками: ціною продукту, його особливостями та витратами на збут. У теорії Е. Чемберліна конкуренція й монополія існують поряд. На відмі-ну від позиції Дж. Робінсон, яка аналізувала процес становлення монополій на основі високого рівня концентрації вир-ва і капіталу, Е.Чемберлін серед причин виникнення монополій називав позавиробничі чинники, зокрема: 1) унікальні особливості підприємства; 2) репутацію фірми; 3) виготовлення товарів-субститутів; 4) рекламу тощо. Учений визнавав, що утворення монополій супроводжується підвищенням цін, безробіттям, зменшенням випуску товарів та незавантаженими виробничими потужностями, але при цьому не вважав, що монополісти мають нести відповідальність за таку економічну ситуацію.

Дещо в іншій площині аналізував проблему співвідношення монополії і конкуренції Й. А. Шумпетер. У праці «Капіталізм, соціалізм і демократія» Й. Шумпетер використав по-няття «ефективної конкуренції» та «ефективної монополії», вважаючи що ці поняття, по-перше, характеризують динамічну ринкову економіку, основану на нововведеннях і прогресивних зрушеннях, а по-друге, відображають ситуацію, коли конкуренція, мотивована бажанням отримати надприбуток, активізує процеси нововведень і зумовлює створення монополії нового типу.

З такою монополією несумісні застій і загнивання (як вважав В. І. Ленін), вона має тимчасовий характер і зникає в результаті новаторства і нововведень підприємців-суперників. Отже, неперервний процес нововведень виступає стрижнем нових конкурентних відносин і поступального розвитку економіки загалом.