57. Дайте хар-ку кризи кріпосної системи та її відображення у працях українських економістів першої половини хіх ст. (в. Каразіна, м. Балудянського, і. Вернадського).

У Рос. імперії Iпол.XIX ст. характер.розкладом феод-кріпосн. ладу і розвитком капітал.відносин. У серед.ХІХ ст. поміщицькі госп-ваУкраїни давали до 90 % товарного хліба, який ішов як на внутр.так і на зовн.ринок, переважно за рахунок Правобережжя та Степової України. Серед зернових, призначених на продаж, зростала роль пшениці. Зростає у 1пол. ХІХ ст. і роль технічних культур,Україна стає основним цукробуряковим регіоном Рос. імперії, Успішно розвивається тваринництво,найб.частину доходів давало ґуральництво. Проте збереж.кріпацтва та примус. праці в умовах зростання товарного вир-цтва змушує поміщиків для збільш. вир-цтва товарної продукції розширювати власну ріллю, в основному за рахунок селян.земель, збільш. к-сть днів панщини. Дедалі більшого поширення набирає місячина, коли селян зовсім позбавляли зем. наділів, а їхні потреби забезпечув.наданням їм продовольства. Це робить селянина абсолютно незацікавленим у результатах своєї праці. Панські маєтки стають все частіше збитковими, і поміщики починають віддавати їх у заставу. З 30-х років XIX ст. кріпосне с/г опинилося у кризовому стані, про що свідчить зниження його натур. характеру. Поміщики не лише примушували селян відпрацьовувати панщину, а й платити чинш, тобто грош.ренту, і цим, по суті, виганяли і їх на ринок. Поміщики у своїх гос-вах почали застос. машини: косарки,молотарки, віялки. Намагалися вони впроваджувати і передові методи землеробства та раціоналізації с/г, проте більшість цихспроб закінчувалася невдачею.Відбуваються значні зміни й у промисл. вир-цтві. Мануфактури,які використ.примусову працю(вотчинні,посесійні),поступово витісняються тими, що використовують працю вільнонайману. Цей процес особливо прискорився з початком промислового перевороту, який в Україні розпочався в цукровій та горілчаній промисловості в 40-х роках XIX ст. До особливостей промислового перевороту в Україні слід віднести його повільний хар-р і те, що розпочався він не з капіталістичної, а з кріпосної мануфактури. Повільно відбувалося нагромадження капіталу,вузьким був ринок робочої сили, оскільки майже 60 % селян були кріпаками, вузькими були також внутрішній і сировинний ринки країни. Основним гальмом у їх розвитку було панування феод.-кріп. системи.Назріло питання відміни кріпацтва. В. Н. Каразін-відомий сусп. діяч та науковець,залишався прихильником збереження залежності селян, але розглядав її як певну підпорядкованість селян від землевласника,який повинен дбати про селян, виступаючи посередником» між ними та «вищим урядом». Не заперечуючи кріпосне право як таке, він закликав до викорінення зловживань цим правом, серед найголовн.з яких він вважав панщину, яку і пропонував замінити грош. чиншем. М. Балудянський-видатний вчений і гром. діяч.. Конспекти лекцій і публікації М. Балудянського дістали назву «Економічної системи» Свою систему М. Балудянський визначає як вчення про держ.госп-во і ек. політику. Він визначає держ.госп-во як поєднання трьох систем:1) меркантилізму (виражає багатство народів у грошах);2) фізіократів (виражає багатство у не перероблених продуктах землі);3) теорії Адама Сміта, заснованої на праці та обміні. У статті «Про національне багатство. Теорія Адама Сміта» він подає ґрунтовний аналіз ек. теорії Сміта і зазначає, що саме Сміт практично проаналізував дві перші системи, довів їх недосконалість і створив свою, нову систему.(Шукаю-чи першопричину будь-якого багатства, він знайшов її в праці). І. В. Вернадський,як послідовник клас. школи політекономії І. В. намагався використати основні постулатиА. Сміта і Д. Рікардо для дослідження рос.дійсності та критики феод-кріп. системи. Він був упевнений, що феод.відносини треба усувати як неефективні. Він відстоював вимогу про ліквідацію особ.залежності селян від поміщиків; повну приватну власність, у т.ч й селянську, в аграрному секторі економіки. Пропонуючи своє бачення проблеми звільнення селянства, І. В. як учений і редактор «Экономического указателя» розгорнув на його сторінках гостру дискусію з прихильниками общинної форми землеволодіння.