4. Розкрийте суть та значення системно-синергетичного підходу у дослідженні сусп-ва. Охар-йте положення цивілізаційної парадигми.

Системно-синергетична парадигма принципово змінює характер і значимість істор досліджень суспільних процесів. Окрім традиційного опису істор фактів та подій вона передбачає аналіз внутрішніх зв'язків між ними; в їх центрі перебуває розвиток людини. При цьому аналіз виконується з позиції цілісності сусп-ва, єдності істор витоків розвитку людства і цивілізаційних особливостей кожного сусп-ва.

Системно-синергетична парадигма дослідження екон сфери сусп-ва передбачає надання переваги синтезу перед аналізом, розгляд будь-яких процесів з позиції цілісності.

Головні положення цивілізаційної парадигми сусп-вознавства полягають у такому:

По-перше, сусп-во розглядається як цілісне утворення, що належить до більш широких систем: людства; однієї з світових цивілізацій; регіону, що об’єднує сусідські держави і народи; природного середовища. Кожна з цих систем впливає на стан та історичний розвиток сусп-ва. Це проявляється у використанні ним надбань людства і світових цивілізацій, у характері зв’язків з іншими народами (війни, торгівля, входження в імперії), у впливі природно-кліматичних умов на життя людей тощо.

По-друге, сутність сусп-ва характеризує діалектична єдність двох сторін — суспільних індивідів, які усвідомлюють власні цілі та діють заради їх досягнення (тобто виступають в ролі суспільних суб’єктів) та сусп-ва як цілісного утворення, яке вони утворили.

По-третє, сусп-во, як і кожне системне утворення, має власну структуру із політичною (владною), економічною, соціальною та духовно-культурною підсистемами. Вони поступово формувались як відносно самостійні сфери суспільного життя для більш ефективної реалізації життєво важливих функцій. Разом з тим, ці підсистеми органічно взаємозв’язані та впливають одна на одну такою самою мірою, як пов’язані між собою функції сусп-ва. Господарська система своєю чергою розглядається як цілісне утворення, на функціонування і розвиток якої впливає навколишнє середовище. Ним є політична, соціальна і духовно-культурна підсистеми сусп-ва; регіон, в якому знаходиться сусп-во; світова цивілізація, до якої належить сусп-во; глобальне середовище (людство); природно-кліматичні умови ведення господарської діяльності.

По-четверте, розвиток сусп-ва здійснюється через розгортання двох взаємозв’язаних процесів — диференціації та інтеграції. В основі диференціації лежить безмежний поділ сусп-ва та його структурних складників на частини заради адаптації до постійних змін навколишнього середовища і більш ефективного виконання своїх функцій. Інтеграція передбачає об’єднання нових елементів у структуру, формування між ними нових зв’язків, утворення нових структурних рівнів.

По-п’яте, головна мета сусп-ва — збереження його від розпаду як передумови існування суспільних індивідів — досягається його організацією. Організація будь-якої системи має дві взаємозв’язані сторони — організацію структури і організацію процесу взаємодії між її складниками та сусп-вом у цілому. Перша передбачає формування суспільних суб’єктів та їх об’єднань, встановлення зв’язків між ними, а друга — створення суспільних умов, необхідних для взаємодії суспільних суб’єктів. Середовище взаємодії суспільних суб’єктів представлено сукупністю суспільних інститутів, які покликані направляти і координувати їх взаємодію.

Організація процесу взаємодії полягає у налагодженні сукупності прямих і зворотних зв’язків між державою, як організаційним центром сусп-ва, та суспільними суб’єктами.

По-шосте, центральне місце в аналізі сусп-ва належить дослідженню людини, її статусу, діяльності та суспільного розвитку. Людина — це гранична неподільна одиниця, основний елемент сусп-ва, яка виступає протилежним щодо цілісності сусп-ва полюсом. Будучи наділеною свідомістю, людина має власні цілі, є носієм різних соціальних якостей, виступає джерелом внутрішніх рушійних сил суспільного розвитку, розглядається як первинний (базовий) суспільний суб’єкт.